Дві зовсім різні книги за жанрами, стилем, авторами, тематикою, але є щось одне що їх обʼєднує жага до справедливості. Почну з першої книжки"Дім у волошковому морі" Клюн Як що вам подобається "Дім дивних дітей" То ця книга вам теж зайде. Про не таких як ми, не таких як ви, і трохи про мрії які збуваються. Проте що як що тобі є кого захищати ти становишся напрочуд сильним перед перешкодами. Управління магічної молоді, опікується притулками де живуть не прості діти, а з різними особливостями магічного чи незвичним людям характеру, але є притулок який захований від всіх, і саме туди направляють головного героя на перевірку. Хто б міг подумати що ці діти яких він спочатку боявся принесуть у його життя так багато кольорів, і його незабутня мрія про будинок на березі моря може бути такою близькою. У книги є милі сюжети, є гумор, він дійсно смішний, переклад дуже гарний і книга легко читається. Головні герої ну дуже класно прописані детальні, щирі, теплі, живі і їм дуже легко співпереживати. Є складові антиутопії, контролю за людьми по всюди плакати з гаслами "Я БАЧИВ ЩОСЬ — Я КАЖУ ЩОСЬ!", є легка лінія лгбт, і книга чудово підіймає тему упередженості, якою наший світ дуже грішить, і це отруює йому життя. Але для мене це книга про толерантність до всіх, про любов до ближнього, про таке просте, на перший погляд, життя, якщо не робити самому його складним, то воно чудове. Чомусь ця книга прям пахне морем, може, тому що я за ним дуже скучила ?! Не знаю.
Головний герой цієї книги втручається у звичний рутинний склад речей який тривав роками, втручається, бо не може не втрутитися що б змінити світ для тих кого він любить, для тих хто став для нього сімʼєю.
Ми втручаємось, бо можемо! Вірніше, тому що не можемо не втручатися! Про це також наступна книга автора Тамари Горіха Зерня "Принцип Втручання" тут теж е маленька ниточка містики, дуже гарно прописана вплетена невідʼємно від життя. Але в цілому сюжет здебільше детективно пригодницький: дівчина, на прохання доброї знайомої, відправляється на весілля онуки знайомої, щоб впевнитися що онука не втрапить ні в яку пастку, бо те як воно швидко сталося виглядало дуже підозріло, і потрапляє у справжнісіньке розслідування. Гумор є, інтрига зберігається до самого кінця, коли тобі кажеться що ось воно, а ні, випливають нові деталі, і ось нові теорії. Коли починала читати хотілось трохи втекти від війни, але, вона трохи наздогнала мене, — у сюжеті піднімається тема АТО, головні герої люди яких воно не оминуло. Я бачила у відгуках писали що вона була лишньою не згодна з цим, навпаки показувала й реальність яка вона є!