Дуже гарний серіал, на медичну тему «Хороший Доктор» адаптація корейської Дорами. Головний герой Шон Мёрфи аутист з синдромом Саванта, холодний розум та беземоційний аналіз, видає нестандартні рішення важких випадків. Над серіалом працює Девід Шор, він же працював над «Доктором Хаусом» може тому спостерігаються деякі паралелі. Дуже добре підіймається тема міжособистісних відносин, несприйняття, упередження, геніальності, цікаво як поступово змінюється відношення до Мерфі. Окремої згадки звичайно заслуговує гра Фреди Хаймора. П.с. Зараз стало з'являтися багато фільмів книг та серіалів де герої мають ті чи інші відмінності, що безумовно допомагає у прийняття суспільством таких людей, не схожих на них. Але з іншої сторони відбувається романтизація, що теж не є добре, бо іноді треба індивідуальний і обережний підхід. Зараз я припинила дивитися серіал, бо щось уже почали перегинати з деякими лініями, але може згодом повернуся до перегляду, все одно дуже рекомендую.

«Буде боляче» серіал, як що ви любителі «Анатомії Грей» та «Хороший доктор» вам сподобається новий серіал про медицину. Де все показано від 1 особи, головний герой звертається до нас глядача, а вірніше читача,– бо знято по книзі Адама Кєя автора котрий пішов у сценаристи. Це трохи схоже на екранізований медичний стендап, звичайно є і сумні епізоди, але без цього ніяк. На відміну від, наприклад того ж «Доктора Хауса» епізоди не прикріплені за однією хворобою чи пацієнтом, але крізь буденність та рутинність життя доктора — акушера Адама, на фоні підіймаються багато важливих тем. Взагалі серіал показує, що без гумору у нашому житті – нікуди, і не таке вже воно погане! Але не розумію чому позиціонується як комедія, як на мене, тут більше драматично-комедійний жанр.

«Призрачний лікар» прекрасний корейський серіал, де гумор перемішаний з поту стороннім, і разом з тим життєво про медицину. Головний герой помирає і становиться привидом, і вселяється у молодого, але трохи безшабашного практиканта, і спасає його руками життя людей, але проблема в тому що цей практикант ніц нічого не знає про практичну хірургію, хоча і добре володіє знаннями, і навіть не вміє тримати скальпель. Мало мати завчені зазубрені знання треба ще мати талант, наснагу та вміння, і тоді улюблена справа буде завжди завершена блискавично. Звичайно нам трохи не звично дивитися дорами, бо у корейців свій менталітет, але герої балансують своїм протистоянням характерів, і цим чіпляють глядача. Я люблю медичні серіали тому мене дуже затягнув він, і тримав у зацікавленості до кінця: чи повернуться головні герої до звичного їм життя!