Територія сходу України після відведення наших військових:

- Пані, як зараз тут? Вже безпечно?
- Безпечно буде, коли наступить мир. Миру хочу!
- Будь якою ціною? Навіть якщо росіяни тут командуватимуть?
- Байдуже! Росіяни теж люди, з ними потрібно миритися і настане мир.
- А як же ж вони наших людей стільки вбили, закатували? Їм це вибачити потрібно?
- Не знаю. Миритися треба!
- А ви на «референдум» ходили?
- Ходила! …….
(опитування місцевих жителів журналістами українського ТБ)

Саме для цих «людей» зі сходу України, які ходили на референдум, Путін вимагає від нашої держави сплачувати гідні пенсії, соцвиплати та ще й привілеї надати, бо турбується за своїх…
Путін багато чого вимагає – починаючи із чергового «референдуму» у вигляді виборів в ОРДЛО, і закінчуючи амністією найнятих ним убивць та катів.
Українська ж сторона лише намагається дуже старанно виконати всі примхи кремля, які з кожним днем примножуються не лише у кількості, але і в якості.
І коли Зеленський при цьому починає театрально погрожувати — «ну-ну-ну!» (дяді у кремлі), це нагадує «погрози» корупційних чиновників своїм підлеглим, які після вимкнення камери мирно діляться поміж собою державними відкатами, насміхаючись над дурним довірливим народом.

Наш Президент теж полюбляє сміятися – адже це його філософія, його смисл життя, і його «шматок хліба». Сміх привів його до Президентства. Сміх допоміг завоювати цей неймовірно довірливий народ. Причому не лише в Україні, а і за її межами:
- Для вас, як для громадянина Росії, Зеленський виглядає як ворог?
- Ні, ну що ви! Зеленський веселий та смішний. У нас в Росії його давно знають! Ми ж телевізор дивимося! Ні, він не ворог! Ворог не може бути веселим та смішним!
Отаке цікаве уявлення наших російських «братів» про Зеленського. Тобто, про нашу сьогоднішню владу…

Тільки нам тут не смішно. Дуже добре розуміючи, що своїми «веселощами» наш Президент веде нашу країну до прірви, українці намагаються допомогти йому вийти із того щурячого кута, куди він сам себе загнав не лише недоречними «жартами», але й постійним балансуванням між Заходом, Росією, представниками ОРДЛО (зокрема убивць та катів) і українськими олігархами. Всіх врахував, забув лише про український народ, який аж ніяк не вписуються у його «дипломатичну» місію всесвітнього «миротворця» та «благодійника».

Але саме викинутий ним український народ зараз пропонує йому допомогу у вигляді політичних Акцій, які спрямовані проти зрадницької капітуляції кремлівським загарбникам. Це його єдиний козир, який він може використати у непотрібній українцям «нормандській» зустрічі, де будуть розглядатися лише вимоги кремля, бо ми ж всі розуміємо, що Україні там слово не дадуть…
«Поговорити» там у нього буде змога, виступити на «брифінгу примирення» — теж. А можливості сказати наше державне СЛОВО в нього не буде, бо не для цього його туди запрошували…

Врешті, це не корпоратив олігархів, на який запрошують улюблених акторів, і який, до речі, звичний пану Зеленському. І те, що він вже не «гуморист за викликом», а Гарант української Конституції, незалежності і суверенітету, йому ще треба буде довести. А без допомоги українців це буде неможливо, бо дуже глибоким, темним, та незручним виявився щурячий кут, до якого він так стрімко біг, геть забувши про гідність, розсудливість та звичайне почуття самозбереження…
Тепер йому лишається міцно схопитися за руку допомоги, яку йому пропонують ті ж самі довірливі українці, і яка витягне його із ганебної пастки.

Для цього треба просто заявити всім своїм «доброзичливим» міжнародним партнерам (зокрема і російському) – мій народ проти капітуляції, РОК вже на Банковій, безстроково!
І РОК (Рух Опрору Капітуляції) дійсно вже на Банковій! І дійсно, безстроковий! Він буде на варті Перемоги, починаючи із 8 грудня – і до очікуваної народом фрази Президента – «Мій народ проти!» (капітуляції).
…….
А щодо панянок із сходу України, які дуже бажають щоб швидше «наступив» мир будь-якою ціною, то тре їм передати, що він вже наступив — на горло нашій владі, загнавши її у ворожий щурячий кут.