Зараз постало багато питань до новообраного Президента – стосовно європейського курсу, відносин з країною-агресором, можливого реваншу прокремлівських сил, покарання корупціонерів, зниження комунальних тарифів, підвищення зарплатні та інші…

І на всі ці питання ми отримаємо відповідь вже найближчим часом.
Але єдине питання, яке має нас турбувати в першу чергу, і на яке належним чином не відповіла попередня влада – чи збирається нова команда боротися із свавіллям місцевого феодалізму?
Чи зможе взагалі вона використати силові та юридичні важелі, аби припинити зухвалі крадіжки з місцевих бюджетів, рейдерство на «державному» (комунальному) рівні, тотальний вплив місцевого керівництва на силові структури та суди, а заразом і на те самодурство місцевих князьків, яке ними доведено до «державного» рівню. Тобто, «ми тут царі, ніхто нам не указ».

Тобто, по суті в Україні існують «царства» в царстві, «держави» у «Державі» — щось на кшталт фейкових Л/ДНР, керівництва яких підпорядкувало собі силовиків, суди, місцеві адміністрації тощо…
І жоден з місцевих князьків, разом із їхнім бізнес-оточенням ніколи не буде покараним!
Бо справи «розвалюються», слідчі «не знаходять» підтверджень злочину, а суди взагалі можуть припинити судочинство «по закінченню терміну давності», навіть якщо він далеко ще не закінчений. Так! Навіть таке буває! – судді порушують присягу в угоду царьків та їхнього бізнес-оточення!

Дніпро. Сумнозвісний Аульський водогін, який постачає воду на більшу частину обласного центра та місто Кам'янське.
П'ять років тому, за допомогою нахабної афери, із цього підприємства були виведені десятки мільйонів гривень та частину інфраструктури. Вивели все майже «офіційно», але без згоди на це місцевої громади.
Коли городяни отямилися, і зрозуміли, що тепер можуть лишитися без води у домівках, почалися суди, діяльність яких припинилася, бо за наказом «зверху» раптом «закінчився термін давності».
Тобто, права мешканців міста не тільки не захищені, а ще й незаперечні у судах, які безпосередньо підпорядковуються місцевій владі.
Тож, наше місто можна і надалі вільно руйнувати та розкрадати – безкарно для купки місцевих ділків.

Найогидніше те, що окрім величезних «відкатів», наше духовно-дрібне місцеве керівництво не гребує навіть копійками, які належать місцевій громаді, відбираючи в неї «Бюджет участі», за допомогою якого кожен житель мав право приймати участь у розподілі кошт на проекти для покращення. А це лише 30 мільйонів на рік… Низько.

Тож, щоб там не відбувалося у верховній владі, а українські міста живуть за «своїми» законами, на які досі немає ніякого впливу, а відтак свавілля бере гору.
Дуже б хотілося, аби нова команда обраного Президента в першу чергу вирішила питання окремих «князівств», з яких складається життя всієї України.
Хоча, судячи із допису мера Дніпра, він аж ніяк не збирається відповідати за вже всім остогидле його корупційне свавілля. Сподівається – минеться…