Колись російський сатирик Михайло Задорнов, не без гордості(!) за своїх земляків, які виїхали на ПМЖ по різних країнах Світу, розповідав про те, що вони аж ніяк не хочуть вчити мову країн, в яких оселились. І разом із ними жартував — типу, нехай краще корінні жителі вчать російську, якщо вже їм так хочеться нас розуміти.

Він багато про що жартував, особливо про Україну. Але мова піде лише про МОВУ.

Зараз в Україні раптом «постало питання» про надання російській мові статусу другої державної. Зупинятися на тому, звідкіля «ростуть ноги» у цієї «пропозиції», немає сенсу, бо ми й так добре це знаємо. Цікавлять лише «безсуперечні аргументи», які поширюються не лише в соцмережах, а і серед керівництва країни.
«Аргументи», звісно ж, «залізобетонні» — починаючи від «треба бути толерантними до російськомовних», і закінчуючи — «в Швейцарії три мови, тому там найкраще життя».
Уявляю «вишукано»-плебейський вираз обличчя тих, хто розганяє по соцмережах подібні меседжи, і гадаю, що ті, хто їх сприймає, виглядають ще «яскравіше».
Ну добре, «переконали») Давайте зробимо російську мову другою державною! Але зробимо це, по-перше, враховуючи побажання адекватної частини УКРАЇНЦІВ – і україномовних, і російськомовних, а по-друге, враховуючи знайомі вже нам «аргументи» на користь «меньшобраття».
І все це разом назвемо УМОВАМИ, які мають обґрунтувати «цікавий» для України статус дещо знайомої нам мови, точніше – чужого «язика».

Отже, умови надання «язику» певного статусу)
По-перше, і це всім зрозуміло — має завершитися російсько-українська війна, яка масштабно поширюється не тільки територіально, а ще й інформаційно. До речі, інформаційно Росія нас зараз перемагає в рази, для повної і остаточної перемоги (читати – колонізації) росіянам необхідно лише закріпити на державному рівні ЇХНЮ мову. А щодо української перемоги, то, звісно ж, вона має завершитися повним поверненням не тільки всіх територій України (зокрема і Криму), а і компенсацією збитків. Інакше, як ми розуміємо, це рабство.
По-друге, перед тим як надати «язику» статус другої державної мови, спочатку всім нам треба вивчити ПЕРШУ (а зараз, слава Богу, і єдину) ДЕРЖАВНУ мову. Навіть тим, хто вважає, що дуже добре її знає, а при цьому розмовляє виключно на «суржику».

Третє. Задля справедливості та всеосяжної толерантності), треба надати можливість бути другою державною не тільки російській мові, а ще й івриту, і угорській, і польській, і білоруській, і румунській! І це лише початок… А чому б ні?) Невже представники цих народів не мають права в толерантній Україні заявити про надання певного статусу їхнім мовам? Тож, або нікому, або всім разом, бо все має бути справедливо)
Четверте. І тут я поступово підійшла до жаданої Швейцарії) Думаю, ніхто у нас не буде проти того, аби Україна перетворилася на цю УСПІШНУ різномовну західну країну. Нам лишається тільки зробити в Україні цей швейцарський УСПІХ, у всіх смислах, і починаємо «глаголіть» на всіх мовах світу. Тож, рушаймо..! :)

Отже, немає нічого неможливого для людини з інтелектом)
Так, верховні…?)
А тому, приступаємо вирішувати мовне питання лише із розумом та з певною долею почуття гумору, без якого, як звісно, «хворобу» не здолати...) ;)