Причин багато. І з ними погодяться більшість українців.

По-перше, є День пам'яті – 8 травня. День, коли ми згадуємо десятки мільйонів загиблих в цій кривавій війні. Тож, не бачу смислу «святкувати» два дні поспіль.

По-друге, наш окупант – ворожа Росія — окрім того, що самостійно присвоїла собі перемогу, зараз вбиває наших солдат у війні не менш страшнішій, ніж Другій світовій, закликаючи при цьому своїх громадян «скоріше дійти до Києва», як колись дійшли «їхні діди» до Берліну… А тому, День Перемоги в Україні має бути лише один єдиний — той, в якій ПЕРЕМОЖЕ Україна.

По-третє, цей день – 9 травня – любителі побєдобєсія перетворили на фарс, виставляючи на парадах ряжених «ветеранів», яким ледь виконалося 65 років. Із орденами-медалями, які у війні були здобуті кров'ю не тими ряженими, а справжніми героями! У них навіть вистачає нахабства в інтерв'ю журналістам розповідати про «свої» подвиги, які відбулися років 10-15 після їхнього народження….(!)

Четверте. День 9-го травня використовують прихильники «Руського миру», з «легкої руки» яких, власне, цей день і почали називати «побєдобєсієм». Це і Медведчуковська платформа «За життя», і всі обломки ОППО-блоку, такі як Вілкул. І саме в цей день цим сепарським «політикам» чомусь дозволено використовувати радянські гасла та комуністичну символіку, яку вони нахабно маскують під «святкову».

П'яте. На рівні з «руськомировськими» покидьками, день 9-го травня в корисних політичних цілях не гребують використовувати й місцеве керівництво, розгортаючи власні піар-компанії напередодні місцевих виборів (наприклад, мер Дніпра -Філатов). Жодної «допомоги ветеранам» не було без яскравого «бренду» — «Від мера Філатова», який виблискує на всіх АТБшних пакетах, розташованих ближче всього до відеокамери, іноді майже затуляючи ветеранів, яких «вітає» мерія.

Тих, хто не сприймає 9-те травня як свято, в Україні зараз багато, із кожним роком стає все більше.
І що цікаво, причину цьому ігноруванню створюють саме ті, хто більше всіх закликає нас до святкування «Перемоги», перетворюючи його на потворне побєдобєсіє, сповнене нехтуванням совісті та честі, а голосне – нехтуванням України та всього українського..

Одне втішає – чим більше ігнорують нашу націю, тим швидше вона росте..(!)
А ми почекаємо. Невдовзі буде справжнє свято ПЕРЕМОГИ!❤️