Пам'ять в народу – коротка.

Німеччина. Ми зараз забули, як тільки на початку військових дій лавиною поширювалась інформація про дружбу пані канцлера та Путіна. Що, мовляв, східнонімецьке походження Меркель – ознака її співпраці з Штазі.

Великобританія. Після голосування за Brexit, яке всі однозначно вважали результатом діяльності Москви, були певні підозри щодо адекватності нової британської влади. Мовляв, от зараз знімуться санкції, бо треба розвивати бізнес через втрату континентального ринку Британією, і т.п.

США. Трамп. Ну тут був просто штамп з росТВ про чергового друга Путіна.

Зараз вказані країни – основні політичні суперники РФ, якщо не вороги.

Як висновок — хоч які б були особисті стосунки головних державних діячів Заходу та Росії, у всіх є один важливий принцип: у держав немає постійних друзів чи ворогів, а є постійні інтереси. І наразі їхні інтереси сходяться в тому, що Росія має бути поставлена на місце. У мавпи треба забрати гранату, а саму її треба закрити в клітку – поки не заспокоїться.

І нам, — чи то державним керівникам, чи то звичайним обивателям, треба постійно цього принципу також дотримуватися. Тільки власні державні інтереси перш за все. А дружба, братання та любов — це вже як вийде.

І Польща тому — доказ.