В Україні складна ситуація. Хтось підтримує НАБУ, хтось – ГПУ, хтось – Саакашвілі, хтось – Луценка. А велика частина суспільства взагалі не знає, що відбувається в державі. Але тільки-но комусь скажи, що «хочуть зупинити роботу антикорупціонерів», «корупція розростається», «Порошенко хоче посадити реформаторів», то в очах відразу спалахує вогонь правосуддя. Інженери готові кинути роботу і йти воювати проти ганебної влади. Продавці обурюються несправедливістю. Бабусі на лавочках відразу задіюють увесь прихований за совєтів протест, і вибухають фразами «от до чого Вальцман Україну довів!». Одним словом, жахлива влада, причому найвища, зіпсувала такий блаженний світ, де тільки літо, пахне чарівними ароматами, а кожен має по особняку в Кончі-заспі.

От тільки реальність – інша.

Як водію, мені зручно порівнювати ситуацію в суспільстві з ситуацією на дорогах. Її можна побачити, навіть просто проїхавши центральним Проспектом Шевченка у моєму рідному Львові. Попробуйте якось просто подивитися на паркування автомобілів. Машина під знаком «Заборонено зупинку». Машина під знаком «Місця для інвалідів». Машина на пішохідному переході. І якщо хтось став, коли ще було вільніше (у Львові з цим великі проблеми), то обов'язково зайняв два місця, перпендикулярно. І ще частина машин – акуратно припарковані, на своїх місцях і навіть з чеками оплати на передній панелі. А ще пішоходи, які переходять як хочуть і де хочуть.

Ось такий анамнез, панове лікарі, лікуйте. Так, причина саме тут, а не на Банковій чи Грушевського. Бо що таке корупція по своїй суті? Це порушення правил одними для отримання вигоди, тоді коли права інших утискаються. І тому, коли водій з авта, припаркованого на переході, приїжджає додому і говорить, що «кляті бариги корупцію розвели», то згадується професор Преображенський і розруха в головах. Бо якщо тобі начхати на пішоходів, на інвалідів і на інших водіїв, то ти і є тим «баригою», і сам себе маєш лупити по потилиці. І нехай завтра посадять Порошенка, післязавтра – Гройсмана, а через тиждень – Авакова, це не змінить рівно нічого, це тільки лікування симптомів хвороби суспільства.

Якщо ти порушуєш звичайні правила руху, — ти не маєш жодного морального права вимагати дотримання правил іншими. Бо ви нічим не відрізняєтесь. Ти вимагаєш зняти симптоми, не вилікувавши причину хвороби.

Справжня боротьба за чисту від корупції і порушень країну почнеться не з посадок «трьох друзів» чи президента. Бо суспільство вибере такого самого. І жодна посадка не вплине на здатність дотримуватися правил звичайними громадянами. Бо той, хто дотримуватиметься правил, буде вимагати від інших робити так само. І буде мати на це право.

Знищення корупції почнеться тоді, коли поліцейські почнуть штрафувати пішоходів.