Навчившись заробляти навіть на гівні, забруднюючи нечистотами місцеві річки та водойми, здібний учень комуніста Калєтніка Роман Микитюк зумів сколотити собі непогані бізнеси і статки. Але ненаситному, як кажуть, завжди мало. Тим більше, коли колишній «володар митниці» замахується на роль «смотрящего» на ресурсоємкому укрупненому Ковельському районі. Проаналізувавши звички та повадки «Митника», спробуємо спрогнозувати сфери та об«єкти його можливого подальшого „дерибану“ новоутвореної внаслідок останньої адміністративно-територіальної реформи „вотчини“

„Все, що нажито непосильним трудом...“

Аби зрозуміти, з яким „багажем“ колишній митник повертається „смотрящим“ по району, достатньо оцінити лише легальні статки, нерухоме та рухоме майно та бізнеси його „сім'ї“. Отже, за інформацією Центру журналістських рослідувань „Сила правди“, тільки в офіційному володінні Романа Микитюка та його дружини Галини Микитюк на сьогодні перебуває щонайменше 22 земельні ділянки! За приблизними підрахунками, – це земельні ділянки загальною площею понад сто тисяч (!) квадратних метрів!

Окрім того, це чималі за площею житлові будинки та численні квартири в Турійську, Клюську, Радовичах, Соловичах, містах Києві та Ковелі. Хоча, за інформацією інтернет-ресурсу ВолиньПост, у декларації за 2017 рік Роман Микитюк вказував також квартиру площею 59,8 кв. м у місті Луцьку, проте в останній декларації знайти її вже не вдається. Може, як і багато ще чого, встиг переписати на котрусь зі своїх трьох дочок чи зятів. А, може, просто „забув“ про такі „дріб'язкові“ квадратні метри…

Відповідь на це питання могло би дати Національне агентство з питань запобігання корупції, яке після корупційного інциденту у 2016 році вже ледве не внесло Романа Микитюка у загальнодержавний Список корупціонерів, але деякі недобросовісні служителі Феміди в апеляційному порядку „відмазали“…

На додачу до житлових квадратних метрів, сімейство Микитюків офіційно декларує багатоквадратнометрові склади, виробничі навіси, ангар, гараж-майстерню, прохідну виробничої бази, навіть адмінбудинок у Турійську та промисловий магазин у Ковелі...

Серед рухомого майна Микитюків – щонайменше 10 легкових автомобілів, мотоцикл, бортові причепи, легковий причіп, причеп-фургон, причіп-автокемпінг, причіп для перевезення човнів. Окрім того, в його офіційно задекларованій власності – два водні засоби та два літаки (один із офіційно задекларованих повітряних засобів – у співвласності)...

Цікавою видається також структура бізнесів сім'ї Микитюків, аналіз якої дає відповідь на запитання, які сировинні ресурси необхідні Микитюкам для їх успішного функціонування та розвитку. Це – в першу чергу, скандально відоме низькою якістю робіт ТОВАміла«, що займається будівництвом і ремонтом доріг. Окремої уваги заслуговує також ТОВВеста М«, яке займається мисливським господарством і у 2013 році отримало в користування більше 3-х тисяч гектарів мисливських угідь, а в 2018-му – поповнило свої володіння і фактично розпочало зводити вольєр у заказнику на межі колишніх Турійського і Ковельського районів. На деяких особливостях ведення цих бізнесів зупинимось детальніше.

Ліси, карєриі вольєри: чим цікаві для «смотрящого» ресурси Ковельщини?

Зрозуміло, що для успішнього фунціонування дорожньо-будівельного бізнесу потрібні не лише виграні «мутні» дорожні тендери. Щоб займатися таким бізнесом, необхідні чималі сировинні ресурси у вигляді піску, глини та щебеню. І якщо ці ресурси можна десь урвати «нахаляву», то навіщо комусь платити? Докази саме таких підходів Микитюка до природних ресурсів – уже дещо призабутий скандал на території колишньої Старокошарівської сільської ради на Ковельщині, який вибухнув після того, як люди, наближені до бізнесу Микитюка, масово викрадали пісок із місцевого кар'єру.

Першу таку «атаку» депутати Ковельської районної ради відбили ще у вересні 2014 року, коли один із них публічно заявив про масові крадіжки піску. У депутатському запиті на сесії райради йшлося:

«22 вересня ц.р., спільно з головою Ковельської райдержадміністрації, який очолює постійної комісії з питань регламенту, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики, захисту прав людини, забезпечення законності, боротьби зі злочинністю у Ковельській районній раді, був здійснений виїзд на територію Старокошарівської сільської ради, до місця незаконного видобутку піску.

При цьому візуальним оглядом встановлено факт викрадення значної кількості піску, що, на мою думку, свідчить про ознаки кримінального правопорушення, а не адміністративного. Цікавим є і той факт, що викрадення піску і чорнозему на території району набирає неабияких обертів, а працівники відділення Державтоінспекції Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, інших підрозділів міліції цього не помічають».

«Серед мешканців територіальної громади Старокошарівської сільської ради поширена думка, що за цим фактом буде складений лише адміністративний протокол і притягнуті до відповідальності безпосередньо виконавці, а не організатори цього протиправного бізнесу», – заявляв депутат.

26 вересня 2014 року цю ж інформацію було озвучено і на сесії Волинської обласної ради. Зокрема вказувалося, що такі факти мали місце на території Білинської, Мощенської, Дубівської, Старокошарівської, Люблинецької та інших сільських рад району.

«Заподіяна шкода від незаконного видобутку піску та ґрунту завдає чималих збитків місцевим громадам. Мешканці району обурені бездіяльністю правоохоронних органів, що, в свою чергу, створює відповідний негативний резонанс і підриває довіру до правоохоронних органів. Як правило, у випадку встановлення осіб, які скоюють вищенаведені правопорушення, вони несуть лише адміністративну відповідальність»,йшлося на сесії облради.

Як відомо, непокаране зло породжує ще більше зло. І тепер, коли під «смотрящим оком» Микитюка опиняються кар'єри у колишніх Турійському, Ковельському, Старовижівському, Ратнівському, Любомльському і Шацькому районах, – вочевидь, слід очікувати нової хвилі «прокришованого» дерибану піску та глини для подальшого процвітання його будівельно-дорожнього бізнесу.

Окремий «шлейф» дерибану природних ресурсів (тільки вже лісових та мисливських угідь), тягнеться також за ТзОВ «Веста М», де Роман Микитюк значиться одним із співзасновників. Скандал навколо «Вести М» розгорівся у 2017 році, хоча його витоки сягають епохи Віктора Януковича. Саме тоді, ще у 2013 році, депутатська більшість Волинської обласної ради, керована Партією регіонів, надала більше 80 тисяч гектарів мисливських угідь фірмам, які пов'язані з місцевим політиками та чиновниками. Серед них виявилась і фірма ТзОВ «ВЕСТА М», за якою стояв тодішній депутат Волинської обласної ради від Партії регіонів Роман Микитюк, і яка з «барського плеча» тодішнього голови Волинської ОДА Бориса Клімчука отримала 3 тисячі 536 гектарів мисливських угідь у Ковельському районі.


А вже через чотири роки, у 2017-му, ця фірма отримує погодження на будівництво вольєру площею 2 тисячі 470 гектарів на території Радовичівського і Голобського лісництв (2035 га – у державного підприємства «Ковельське лісове господарство», ще 435 га – у Ковельського спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «ТУР»).

Екологи відразу ж забили тривогу, адже вольєр – огороджена дерев'яними ґратами чи металевими сітками споруда або обмежена земляним ровом ділянка, яка призначена для утримання тварин та диких птахів. Будівництво вольєру на цих територіях означало обгородження великої території, що може обмежити доступ людей до лісу із чотирьох сіл поблизу (Грушівка, Білашів, Рокитниця Ковельського та Сушибаба на той час Турійського районів). А розведення диких кабанів та інших звірів зашкодило бивдавало би серйозної шкоди двом заказникам, які там розташовані, а це зокрема – «Літинський» і «Радовичівський».


Екологи, до яких фірма двічі зверталася, аби отримати погодження на будівництво вольєру, його так і не отримали. Тим часом тодішній директор Ковельського лісгоспу Володимир Данилюк із тільки йому зрозумілих мотивів та аргументів (а, може, «аргументи» йому були надані в твердій валюті?) дав погодження на будівництво такого вольєру. До речі, це – не єдине скандальне рішення тодішнього очільника Ковельського лісгоспу. За даними Реєстру судових рішень, посадовця звинувачували також у перевищенні службових повноважень. Серед статей, які йому інкримінували, була й незаконна порубка лісів. Але, як найчастіше в нас буває, справу успішно «поховали» у ковельсько-волинських судах…

«Все для вибраних»: з ким завжди можна «порішати»…

Зрештою, після всіх скандальних нюансів справу будівництва вольєру на території заказників Микитюку довелося відкласти. Хоча, схоже, остаточно від цієї затії він не відмовився. Просто вирішив піти іншим шляхом – розширити «свої» володіння на кордоні Турійщини і Ковельщини за рахунок інших прилеглих територій ПЗФ. «Волинська облдержадміністрація допомагає впливовим особам легалізувати користування державним лісом. Згодом на цих ділянках виростають приватні турбази, ресторани, вольєри та інше „добро“, писали журналісти-розслідувачі „Сили правди“.

У листопаді 2019 року розпорядженням голови Волинської ОДА мисливській фірмі „Веста М“ були передані в користування на 20 років лісові угіддя площею 2,3 га на березі озера Бережисте в загальнозоологічному заказнику місцевого значення „Озерянський“. Більше того, фірма Романа Микитюка, який на той час уже включив до складу її співвласників дружину, дітей і навіть сватів, на той час уже збудувала там повноцінну рекреаційну базу – з кафе, альтанками, господарськими будівлями та мисливськими наметами. Чим порушила відразу декілька пунктів положення про режим заказника, який забороняє на його території будівництво. Тож у такий спосіб фірма „Митника“ вирішила фактично легалізувати будівництво рекреаційної бази біля озера...

Ліс для вибраних: як на Волині голови ОДА роздають державні ліси під приватні забаганки«, – такими заголовками „охрестили“ журналісти нові оборудки фірм Микитюка. Адже в зоні інтересів заказника до того часу вже безкарно господарювала інша його фірма – „АМіЛА“. Відповідне розпорядження свого часу (ще у 2010 році) підписав нині вже покійний голова Волинської ОДА Борис Клімчук, виділивши „АМіЛі“ 1,15 га лісових угідь на території ДП „Турійське лісове господарство“.

Наступного року та ж „АМіЛА“ отримала „з барського плеча“ голови ОДА ще 1,82 га лісових угідь терміном на 49 років. Тому при останній оборудці йшлось уже не тільки про легалізацію незаконно збудованих у заборонній зоні ПЗФ капітальних споруд, а й про вигідне об'єднання контрольованих бізнесів для отримання максимальних вигод за рахунок унікальних природних рекреаційних ресурсів цих територій.

Зрештою, за фактом розміщення у заказнику капітальних споруд у прокуратурі Волинської області відкрили кримінальне провадження, а після відповідного розслідування прокуратури – змусили ОДА скасувати розпорядження про виділення підприємству лісової ділянки площею 2,3 га на території загальнозоологічного заказника місцевого значення „Озерянський“ та повернути лісові угіддя з незаконного користування. Новим розпорядженням голови ОДА в січні 2020 року „Митника“ змусили віддати заказник державі.

Проте ненадовго. „Митник“ і в цьому випадку зумів усе „порішати“. У грудні 2019 року новим головою Волинської ОДА призначили заїжджого поліціянта з Луганщини Юрія Погуляйка. І вже через декілька місяців, 8 травня 2020 року, він підписує ще одне розпорядження № 263, яким знову надає ТОВ „ВЕСТА М“ у довгострокове тимчасове платне користування терміном на 20 років лісову ділянку площею 2,3 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП „Турійський лісгосп“. Про цю скандальну оборудку „Митника“ та луганського „наїзника“ написало навіть впливове столичне видання „Наші гроші“.

Кажуть, що апетити розгулюються під час трапези... Саме цього, мабуть, і слід остерігатися територіальним громадам Ковельщини, а їх у новому районі – аж 23. І кожна з цих громад тепер ризикує стати об'єктом ненаситних апетитів „смотрящого“ по району.

Його цікавитиме все, що можна буде прибрати до своїх загребущих рук:

– цікавитимуть земельні ділянки, ліси, річки, озера, кар'єри, пісок, торфовища та інші корисні копалини місцевого значення;

– цікавитимуть комунальні об'єкти та їхнє майно, що „погано лежить“ і яке можна зробити „своїм“;

– цікавитимуть конкурси і тендери: скрізь, де можна буде „освоювати“ бюджетні гроші, будуть з'являтися фірми Микитюка;

– цікавитимуть „свої люди“ при владних портфелях, аби прикривали чергові оборудки і робити їх безкарними…

Зрозуміло, що цей перелік забаганок того, що ще може потрапити під „смотряще око“, – далеко не повний, тож саме життя його постійно поповнюватиме.

Але вже навіть той промовистий факт, що новим головою укрупненої Ковельської РДА призначили не мешканця міста Ковеля чи Ковельщини, а саме людину з Турійщини – багато про що говорить.

І – як „вишенька на тортику«: останні кадрові призначення в районі. На посаду заступника голови Ковельської РДА призначають уродженця Луганська Дмитра Красносельського. А на посаду першого заступника голови РДА „просовують“ одіозного Сергія Книша, людину з кримінальним минулим, заляпану в корупційних скандалах, проти призначення якої активно протестували ветерани війни на Сході. Але їм, схоже, на це глибоко наплювати. Вони нахраписто просовують „своїх“, формуючи отаку нечисту на совість „свою владу“...

Так виглядає, що тепер вони спробують перетворити Ковельський район у такий собі „вольєр“ для „королівських полювань“ за природними, людськими та фінансовими ресурсами, які „викачуватимуть“ із 23-х громад Ковельщини задля свого подальшого збагачення. І тільки від депутатів місцевих рад, яким багато в чому доведеться „освячувати“ або ж „хоронити“ їх схеми і оборудки, залежатиме сенс їхнього депутатства. Чи дадуться вони бути „слухняними ягнятками“ новітніх феодалів і розпишуться у власній неспроможності, чи „покажуть зуби“ всім баригам, „слугам“ і „смотрящим“?

Чекати довго не доведеться: нові скандали, за якими стоятиме „смотряще око“ Микитюка, – не за горами. Тому – далі буде...