Нажаль, десятки років в незалежній Україні тема пенсійного забезпечення лишається в переліку топ тем будь-яких виборів чи повістки дня прямуючих до влади нових політиків. І не секрет, що тема ця молодим, як раніше і старим можновладцям не цікава в принципі. Питання пенсій — це спіч направлений прямісінько у вуха самих «свідомих»  чи то сумлінний виборців, доля яких в старіючій нації зростає помітно кожної «п'ятирічки». Будемо відверті, ніхто свідомо не береться за політичну боротьбу не усвідомлюючи свої потенційні цільові аудиторії і звичайно до уваги і ретельного вивчення політтехнологами беруть статистичні дані. До кого будемо апелювати? Що їм потрібно обіцяти? Як пояснювати минулі «невдачі»? На які статистично значущі однорідні групи націлені наші публічні заяви і текст передвиборчих обіцянок? Враховуючи, що кількість працюючих постійно наближується по кількості наявних пенсіонерів і зараз на одного пенсіонера припадає лишень 1,2 працюючих стає зрозумілим, що вибудовувати свою майбутню програму не спираючись на людей пенсійного віку майже безглуздо!

   Впевнений, що серед наших читачів є серйозні і дуже сучасні молоді люди, які от-от втрутяться в цей роздум двома цікавими тезами. Тож спробую їх дещо випередити аби якось прояснити ситуацію. Отже заявлені дві тези страшенно мудрі! І така собі альма-матір Kyiv School of Economics і окремі, дуже-дуже мудрі доктори і наук професори як от славнозвісний міністр фінансів Сергій Марченко цілком безапеляційно будуть переконувати вас і мене в тому, що панацея від усіх проблем пенсійного фонду є! І суть їх переконань полягає в згаданих двох ледь не постулатах: по-перше солідарна система пенсійного забезпечення – застаріла, збанкротувала і є сторінкою історії, по-друге – давно пора самому подбати про свою пенсію і якомога швидше вкладатися в недержавні пенсійні фонди. Адже знайдено на заході неперевершену за своєю ефективністю трьох ступеневу модель накопичувального пенсійного забезпечення (після цих слів зазвичай потрібно радісно плескати у долоні, якщо хтось не в курсі!)! Оскільки згаданий пан Марченко змолоду працював у пенсійному фонді і пройшов програму з Менеджменту та Лідерства в HarvardKennedySchool не буде зайвим навести його цитату з цього приводу для «Інтерфакс-Україна» від 2021 року:

«Має бути етапність, ми не можемо відразу піти й роздати кошти недержавним пенсійним фондам, це неприйнятно. Тож на початку залучатимемо державну накопичувальну інституцію: державний пенсійний фонд чи державну керуючу компанію. До того ж на початковому етапі в нас небагато інструментів для вкладень — це можуть бути ОВДП.

Багато скепсису, що, мовляв, ми йдемо проти течії, що накопичувальна система показала свою неефективність. Це не так. Солідарна пенсія має бути разом з накопичувальною. Якщо у вас немає накопичень в НПФ, розраховувати на пенсію взагалі не варто», — заявив міністр."

   Ну що ж, не можу не погодитись, що в цих різних HarvardKennedySchool, (MBA) Індіанському університеті, Німецькій академії управління Нижньої Саксонії (DMAN), Вісконсинскому університеті в Мадисоні вчать дійсно таки доволі дивним речам, іноді здається що там готують яких ось стартаперів в області прикладної економіки.

   От наприклад пані, шкода що її швидко забули — Соколовська Юлія Сергіївна, екс-міністр (1985 р.н.) соціальної політики, доречи, ми тут про це тільки головним чином і розмірковуємо, пройшла додаткові навчання у п'яти міжнародних організаціях, дві з яких у США.

   Мабуть не стану далі занурюватись в біографії успішних вітчизняних топ менеджерів, а спробую перейти до суті. Чи застаріла і довела свою неспроможність солідарна система пенсійного забезпечення, або ж перша ступінь пенсійного забезпечення, як її тепер називають? Тож трохи історії. Вперше в історії пенсійне забезпечення вів імператор Римської імперії Гай Юлій Цезар і це стосувалось відставних вояків. Не хотіли імператори Риму бачити жебраками колишніх доблесних воїнів руки яких так чи інакше створювали могутню імперію. Пізніше пенсіями, чи то правильніше сказати, пособіями від халіфа Умара в Праведному халіфаті користуються інваліди, самотні старенькі і сиріти. Саме ж слово "пенсія" похідне від латинської виникає в 15 ст. в Парижі за часів правління Людовика ХV хоча варто відзначити, що королівські пенсії отримували наближені фаворити короля і мало має спільного з сьогоденням. Вже в 19 ст. пенсії починають отримувати військові і державні чиновники, які вийшли у відставку. А найбільш сучасним прототипом пенсійного забезпечення можна вважати появу універсального пенсійного забезпечення в Пруссії в 1889 році.

   Не секрет, що солідарна пенсійна система – це утримання сучасних пенсіонерів за рахунок надходжень від сучасних працюючих. Іноді старші люди верзуть нісенітницю мовляв я стільки років працював сплачував внески, але чому маю малу пенсію і де мої гроші. Солідарна система – це поточний розподіл надходжень і видатків тож зрозуміло, що ваші гроші не ставлять на вашу персональну комірку в пенсійному фонді і не додають туди щомісяця якісь відсотки. У вас утримали з доходу сьогодні, завтра нарахували і видали пенсію старенькому чи старенькій – крапка. Солідарна пенсійна система доволі надійна і проста в адмініструванні і єдина її слабкість – демографічна ситуація в країні. Дуже старі люди можуть досі розповідати, що у 80-ті роки пенсії були кращі, тобто вищі. І секрет тут не в радянській владі чи то в тому що не крали, хоча остання теза взагалі абсурд. Просто співвідношення працюючих до осіб пенсійного віку дозволяло платити більше і це об'єктивна річ. Тож демографічна ситуація пов'язана зі зниженням народжуваності і одночасним збільшенням тривалості життя дає серйозний виклик традиційній системі пенсійного забезпечення. Для прикладу, в Україні пенсіонерів більше, ніж їхніх онуків. За останні 60 років частка населення у віці 60 років і старше зросла більш ніж удвічі — з 10% за даними перепису 1959 року до 23% у 2018 році за даними Держстату. Вочевидь, що з цим треба щось робити і от вже років так 15 активно обговорюють в Україні трирівневу систему пенсійного забезпечення. Ця "панацея" запозичена з розвинених країн, де пенсіонери почуваються впевненіше та навіть подорожують світом!

   Отже, до вже відомої моделі додаються ІІ рівень – це відрахування від зарплатні працівника на його особистий спецрахунок, а не в загальний "котел", як в І рівні. Гроші ІІ рівня будуть інвестуватись в національну економіку, а інвестиційний дохід покриватиме інфляцію і збільшуватиме ваші накопичення. І, звісно ж, ІІІ рівень – це за власним бажання вкладання грошей в недержавні пенсійні фонди, які сформують ефективні портфелі з акцій, облігацій, дорогоцінних металів та валют, які даватимуть приріст капіталу. От кажу чесно, навіть не маю бажання аналізувати роботу недержавних пенсійних фондів України, які існують останні  років 19 років (з 2004 року). Чому? Недержавні пенсійні фонди України не гарантують дохід! Не дивлячись на тривалий "випробувальний термін" цієї ініціативи, скористались цими фондами коло 5% працездатних осіб, а дохідність багатьох з фондів не перевищує 5% (після відрахування інфляції). Кому цікаво можете подивитись відкритий фонд "Емерит-Україна", працює з 2006 року має 70000 вкладників, але подивившись на розрахунки пенсійного калькулятора на сайті ви мабуть згадаєте… Український Дім Селенга, звісно якщо вам хоча б за 40 років J.

   Нещодавно було гаряче у Франції і причина мітингів і зіткнень з поліцією – підвищення пенсійного віку з 62 до 64 років. До речі  французи останні в ЄС хто мав можливість йти на пенсію в 62 роки, в більшості країн цей вік 64 роки і більше сягаючи 67 років. І тут виникає доволі просте питання, а що у Франції трирівнева система не працює? Працює! Працює зле? Так ні, працює нормально. То ж у чому справа? Може треба ще якісь рівень вигадати аби пів зарплати по фондах щомісяця розносити, аби мати пенсію гідну? Міжнародні кредитні установи даючи Україні позики весь час говорять про дефіцит нашого пенсійного фонду і найпростіший і швидкодіючий спосіб це… спитайте у Макрона! Правда – це підняття пенсійного віку! Євріка! Але є просте запитання яка тривалість життя по крахнах ЄС у порівнянні з Україною? В середньому по ЄС тривалість життя 78 років, а в Іспанії, Італії і Австрії цей показник за межами 80 років. Таким чином, скажімо, італієць живе на пенсію в середньому 15-17 років. А в Україні тривалість життя 71 рік причому різниця між чоловіками і жінками на відміну від ЄС де вона складає 5 років у нас сягає 10 років! Така математика наводить на думку, що в Україні люди мали б йти на пенсію на 7 років раніше європейців тобто десь у 58 років! На сьогодні маємо залежно від страхового стажу 60, 63 і 65 років – висновки робіть самі.

   От я і дійшов до головного запитання, то що ж є передумовою розвитку країни та більш-менш гідної старості? Скажу просто – підвищення народжуваності! Навіть не хочу слухати пахабні слогани типу "не хочу плодити жеброту". У всі часи країни і нації тримались на людях і той хто мав багато синів мав забезпечену старість. Сьогодні багато говорять про інвестиції в гроші, нерухомість (скільки знищено зараз нерухомості в Україні?!), цінні папери (радше папірці) і страшенно дорогі хеш-коди  блок-чейну… Ми якимось чином погодились на те, що люди це аж ніяк не капітал нації!!! От долари чи золото – так, а люди…їх вчити, годувати, лікувати… А потім батько, який виростив трьох-чотирьох-п'ятьох дітей має малу пенсію, а чому? Чому якщо його діти працюють сплачують податки від має низьку пенсію? От не складно порахувати і я власне підрахував, що батько і мати які виростили трьох синів, які зараз працюють і отримують середню зарплатню можуть розраховувати на пенсію в 8000 грн кожний. От тільки не кидайте в мене камінням що це мало, а згоден що це не багато, але середня пенсія по країні 5200, а 30% пенсіонерів отримують менш ніж 3000 грн, а приблизно 33% пенсіонерів отримують середню та вищу за середню пенсії", — зауважують аналітики!!! Чому так?  А ще й тому (навмисно не буду зараз про казнокрадів), що є безліч "батьків" які "прохіпували" усе жити, усе хотіли пожити для себе а зараз їм платять пенсію із загального казана куди платять чиїсь діти. А хтось, мудрий, відправив дітей за кордон, вони роками в своїй країні нічого не сплачують, а з чиїх внесків утримують їх батьків держава? А потім на майдан, чому пенсія мала… Діти це скарб і капітал майбутньої України і тут нічого не треба вигадувати, колесо вигадане до нас…