Сьогодні ми поглянемо на замок у селещі Золотий Потік, яке так само відомо як:

Загайполе (укр. + рос.) — назва села з 1388 по 1570 роки,

Золотий Потік (укр.), Золотой Поток (рус.) – назва міста. а потім села з 1570.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Золотий Потік на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Перший етап будівництва: Початок 16 століття

Останній етап будівництва: середина 20 століття (?)

1388 рік. Перша письмова згадка поселення, яке тоді називалося Загайполе.

Загайполе відоме від кінця 14 ст. У писмених джерелах від 1443 р., згадується як село Потік. За переказами і легендами, назва містечка пояснюється тим, що під час довгої ворожої облог, його захисники,яким не вистачало вод, у скрутний моменту підземеллі замку виявили джерело,яке назвали золотим. За іншою легендою, а також статтею Швано-Франківської газети в річці Золотій відмивали золото. Цйе й послужило приводом до назви Золотий Потік.

1-ша половина 16 століття. Король Речі Посполитої Сигізмунд I (1467 — 1548) подарував графу Якубу Потоцькому (1517/1520 — 1572) в числі інших володінь село Загайполе.

1570 рік. Власник Загайполя домігся для села статусу містечка і одночасно перейменував його в Золотий Потік.

На початку 17 ст. для захисту від татар Степан Потоцький збудував замок-фортецю. При вході є меморіальна таблиця, яка свідчить, що це пам'ятка архетектури 12 ст. Ця фортеця має 4-кутну форму з чотирма триярусними баштами, і в'їзною брамою з напівциркулярним з'їздом. Над нею двохярусна башта. Замок був оточений земляним валом і глибокими ровами, заповненими водою.

Північно-західна сторона замку переходила в 2-поверховий замковий палац. Палац спочатку був одноповерховим, другий поверх надбудовано пізніше. З південно-східної сторони замкова сторона переходила в будівлю для військової обслуги. Стіни замку мали ширину 2 м.і більше, а висоту до 10 м. Біля західної башти було викопано 70-метровий колодязь, засипаний в ХІХ ст.. Як стверджують старожили, від фортеці на південний захід йшов підземний хід.

1601 рік. Золотий Потік отримало Магдебурзьке право. Від Стефана Потоцького (1568 — 1631), сина Якуба, вимагали побудувати в місті укріплений замок, який би зміг забезпечити безпеку міста що розвивалося. В цей же період Стефан був власником замку в Бучачі та замку в Чорткові.

Місце для спорудження укріплень обрали на південній околиці села, де біля правого берега невеликої річки (притока Дністра) височів невисокий пагорб. Південно-східна сторона замку, що розташовувалась на вершині пагорба, виходила до річки, інші секції замку були мало захищені природними укріпленнями і тому покладалися лише на штучний захист.

Замок був регулярним, квадратним в плані. Матеріалом для побудови слугував піщаник, темно-червоного (гранітного) кольору. Ось замкової споруди розташована по діагоналі — вона простяглася з південного заходу на північний схід. Кути замкового квадрата (західний, північний, східний і південний) були укріплені 4-ма кутовими вежами, в 5-ій вежі (надбрамної) були влаштовані ворота. Кам'яні укріплення замку були додатково посилені ровом з ескарпів (крутим внутрішнім укосом рову) і земляним валом.

панорама

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на назву панорами англійською мовою в лівому верхньому куті та переходимо на сайт 360cities

Кутові вежі:

Кути замку були посилені 4-ма вежами. У плані вежі представляли собою п'ятигранні споруди, що поєднують в собі риси древніх (квадратних в плані) веж і більш сучасних бастіонних укріплень. Всі 4 вежі сильно виступають за лінію оборонних стін (зовнішні стіни веж віддалені від замкових стін на відстань близько 7 метрів), вдало фланкіруя підніжжя стін  замкового рову. Спочатку вежі були 3-ярусними, товщина їх стін збільшувалася від верхівки споруд до їх підстав. Ширина зовнішніх граней веж становила близько 12 — 14 метрів. Ймовірно, перші яруси веж мали склепінні перекриття, а 2-гий та 3-тій яруси були перекриті дерев'яним настилом. У кожному з 3-х ярусів веж були влаштовані бійниці з лучковими перемичками.

Надбрамна вежа:

По центральній осі північно-східного фасаду замку, в товщі замкової стіни була влаштована надбрамна вежа. Споруда 3-ярусна, квадратна в плані. На відміну від кутових веж, надбрамна вежа не виступає за лінію стін. Іншими словами — споруда була пристосована для фланкирования простору безпосередньо перед воротами, але в той же час вежа не дуже вдало фланкирован рів і підстава замкових стін, прилеглих до надбрамної вежі. У першому ярусі вежі був влаштований в'їзд на територію замку. Арка воріт перекрита напівциркульним склепінням. У 2-му і 3-му ярусі вежі були розташовані житлові приміщення, пристосовані до оборони. Ймовірно, спочатку стіни башти прорізали бійниці (пізніше на їх місці будуть прорізані вікна).

Стіни:

Вежі замку з'єднувалися між собою кам'яними стінами, лінії яких утворювали в плані квадрат. Довжина стін між 2-ма сусідніми кутовими вежами становила близько 80 метрів. Товщина стін — близько 1,5 метрів. Замкові стіни були прорізані бійницями.
Палац:

Замковий палац приєднався до внутрішньої північно-західній стіні укріплень. Прямокутна в плані споруда спочатку була 1-поверховою, з склепінчастим підвалом. Його довжина становила близько 46 метрів. Внутрішнє планування — коридорне з одностороннім розміщенням анфілади кімнат, звернених у двір. Зовнішня стіна палацу (коридорна) досягала товщини 1,8 метрів. Поздовжній і торцевий дворові фасади були оформлені "ґанками" і відкритою галереєю. Портал початкового входу і лиштви вікон були декоровані ренесансним різьбленням.

Лютий 1672 рік. Золотий Потік відвідав шведський мандрівник Ульріх фон Вердум, який згадав у своїх записках місто і замок.
Жовтень 1672 року. Османська імперія вирішує направити свої зусилля на відвоювання земель Речі Посполитої. Війська під керівництвом султана Магомета IV (1642 — 1691) захопили потужні укріплення Кам'янця-Подільського, а потім рушили в наступ в напрямку Бучача і Львова. Замок в Бучачі був узятий, тоді ж був захоплений і розташований неподалік замок в Золотому Потоці.

1675 рік. Після того як сейм Речі Посполитої відмовився ратифікувати Бучацький польсько-турецький мирний договір, Османська імперія почала новий етап військових дій. В рамках розпочатої компанії турецький паша Ібрагім Шишман почав масштабний наступ на Львів. Під його командуванням було 20 — 30 000 турків і близько 30 000 татар. Ці сили почали спустошувати Поділля. Замок в Бучачі та в Золотому Потоці знову були зруйновані.

Увійдемо на подвір'я замку

тут явно був подпал і горіло, на голівках арок — леви, одного ще можна роздивитись, другого вже скоріше ні = (

надвратна брама

над вікнами ще можна роздивитись головки, Потоцького і його дружини

правий бік будівлі надбрамної вежі і вхід в підвал

йдемо до східної вежі

????. Укріплення були побудовані і в відносно незмінному вигляді проіснували до кінця 18 століття.

????. Бійниці надбрамної вежі були розтесані і перетворені в прямокутні вікна. Лиштви вікон другого ярусу були прикрашені різьбленням рослинного орнаменту, іоніками і масками в стилі ренесансу.

Кінець 18 століття. Микола Потоцький, який володів у той час Золотим Потоком, почав продавати окремі села, що входили в його володіння.
1786 рік. Село разом з замком купив Гнат Скворчинський, нащадок давнього шляхетського роду.

????. Золотий Потік разом з палацом переходить у власність магната Ольшевського, нащадка роду Потоцьких.

Золотий Потік (Поток) на мапі Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках

йдемо далі

південна вежа

тут місце західної вежі, якої нема

1840 рік. Ольшевський почав будівництво на пагорбі (неподалік від замку) палац. Будівництво палацу принесло замку непоправної шкоди — практично всі білокам'яні деталі оформлення замку (балюстради, обрамлення вікон і дверей) були видерті зі стін. Розпочате будівництво палацу виявилося куди більш масштабним підприємством, ніж припускав власник, і кошти на будівництво палацу закінчилися раніше, ніж споруда була побудована. Власник Золотого Потоку в результаті збанкрутував і був змушений продати село і замок.

Золотий Потік перейшов у власність Яна Стойовського.

????. Ян Стойовський продає замок равину Ізраїлю Фрідману. У цей період триває занепад міста і замку.

1875 рік. Золотий Потік разом з замком у равина купує австрійський посол Володимир-Іполит Гневош (1838 — 1909). Новий власник намагався зберегти споруди замку що дожили до тих днів. Гневошам замок належав до 1939 року.

розглянемо, так би мовити, інтер'єри палацу (ну або те, що від них залишилося) ...

ну, і в зворотний бік

погляд на подвір'я з палацу

Повернемось до Історії...

1930-і роки. Руїни замку були законсервовані.

1939 рік. З початком Другої Світової війни Гневоши втратили права на Золотий Потік.

????. У палацу (спочатку 1-поверхового) був надбудований 2-ий поверх.

1989 рік. Почалися дослідження замку під керівництвом професійних істориків і археологів.

Північна вежа

декілька фото лівій частині будівлі в'їзної вежі

5 листопада 2008 року. За розпорядженням Кабінету Міністрів України замок в Золотому Потоці увійшов до складу Національного заповідника "Замки Тернопілля" (ДІАЗ "Замки Тернопілля").

Наші дні. Руїни комплексу відносно непогано збереглися на всій площі первісного замкового квадрата. Стіни замку збереглися фрагментарно — місцями вони підіймаються над поверхнею землі на незначну висоту, в інших місцях стіни дотягуються до 2-го ярусу веж. З початкових 4-х веж замку до нашого часу дожили 3. Північна і східна вежі підіймаються на висоту 2-х ярусів, південна збереглася на висоту 2,5 ярусу. Північна вежа дійшла до наших днів у перебудованому варіанті, вона зберегла початкове склепінчасте перекриття першого ярусу, у внутрішній кладці стін двох інших є гнізда від балок дерев'яного настилу. Початковий палац (з надбудованим поверхом) зберігся в загальних рисах до наших днів, хоча і перебуває в руїнах.

Деяка кількість архівного матеріалу:

1905, Friedrich, A.

1991-92

2008, Роман Бречко.

Погляд на останок

джерела:

zamki-kreposti.com.ua

wikipedia.org

pslava.info

фото від Романа Бречко