Про церкву написано багато — можливо, й забагато. Але все якось одноманітно. Тому для початку лишен короткі тези з висновком =).
- Стандартний для ХVІ ст. храм.
- Типовий для ХVІІ ст. іконостас. Його намісний та святковий ряди виготовлено у 1655 році невідомими майстрами, апостольський ряд і дияконські двері у 1680 та 1688 — 89 роках написав Іван Руткович. Як кажуть, це не найкращі творіння геніального іконописця.
- Настінні розписи 1611 р., виявлені на поч. 1990-х під час реставрації іконостасу, порівняно з іншими розписаними церквами Західної України не являють собою чогось незвичайного.
- Так само й матеріал, з якого збудовано церкву — модрина — є хоч і рідкісним, але не унікальним в українському храмобудівництві.
Однак, сукупність здавалося б стандартних і тривіальних речей призводить до того, що храм св. Архистратига Михаїла у Волі-Висоцькій — абсолютно дивовижний і неповторний зразок дерев'ного зодчества та ікономалярства України.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Отож, дерев`яна церква розташована біля траси Львів — Рава-Руська, біля цвинтара. Датується за написом на одвірку західних дверей (переклад з "Інскрипції на дерев'яних церквах" В.Слободян): "Р. Б. 1598"), хоча більшість джерел датує її помилково 1698 роком. У 1889 році розширено бабинець і розписано церкву. В 1891 році до вівтаря добудували захристію. Іконостас походить з двох періодів: 1655 рік — намісні ікони та празничковий ряд невідомих малярів та 1688-1689 роки — апостольський ряд і дияконські врата пензля відомого маляра Івана Рутковича.

Збудована з модринового дерева тризрубна одноверха, розмірами 19,9 м. х 8,7 м. Складається з меншого квадратового зрубу вівтаря, ширшої квадратової нави та рівноширокого їй прямокутного бабинця, розташованих по осі схід-захід. До вівтаря з півдня прилягає прямокутна захристія, а до бабинця з заходу — рівноширокий присінок. Оточена піддашшям, яке опирається на випусти вінців зрубів. Стіни підопасання складаються з відкритих брусів зрубу, надопасання — кожуховані гонтами.

Четвериковий верх нави з одним заломом вкритий пірамідальним чотирисхилим дахом, завершеним восьмибічним світловим ліхтарем з маківкою. Над бабинцем — трисхилий дах, над вівтарем — двосхилий причілковий. Їх гребені вінчають невеликі ліхтарі з маківками, встановлені при ремонті у 1992 р. Тоді ж гонтове покриття дахів замінили бляхою. На схід від церкви знаходиться дерев`яна, двоярусна стовпова дзвінниця розмірами 4,9 м. х 4,9 м., вкрита наметовим дахом, не фарбована і без бляхи, що не може не радувати.

https://www.4sync.com/web/get/MadMax_UA/2017/SPRING_2017/35. VOLIA_VYSOTSKAYA/IMG_9402_2.jpg

Під час реставрації іконостасу у 1992 року на східній стіні нави виявлено настінні розписи 1611 року, що є одними з найдавніших в дерев`яних церквах України. Пам'ятка архітектури національного значення. Церква у користуванні громади УГКЦ.

Назва села Воля-Висоцька походить від слів "Воля" — новозаселене місце, де селяни звільнялись від податків на певний час, та "Висоцька" — від прізвища власника села Андрія Висоцького, полковника Бузького. Андрій Висоцький в часи татарських набігів, рятував своїх підданих, які після набігів залишались без їжі та засобів для існування, даючи їм все необхідне. Перша згадка про село Воля-Висоцька відноситься до 1556 року, коли Андрій Висоцький, полковник Бузький, будучи бездітним, весь свій маєток, а саме: "Винники, Сопошин, Мацошин, Глинськ, Волю-Висоцьку, Мисьменицю подарував Станіславу Жолкевському, воєводі Белзькому та власнику села Туринка" в подяку за геройську оборону країни від татар.

Воля-Висоцька (пол. Wola Wysocka) — село, належало до Жовківського повіту, 4 км на північний захід від Жовкви. На пн.-зах. лежать Пили, на пн. Замочок, на сх. Винники (Жовква) і Липина, на пд. Винники (Жовква) і Глинськ, на зах. Глинськ. Південною частиною села пропливає потік Фійна, притока річки Свині. В долині цього потоку лежить сільська забудова. 
22 квітня 1726 року польський королевич Костянтин позичив у жовквівських домініканів 40 тисяч злотих — дуже вже грошей потребував. За позику монарший син віддав ченцям Волю Висоцьку. Непоганий залог.

В 1880 році було в селі і в присілках "Кути" і "За ставом" 135 господарств, 736 жителів в гміні, 2 господарства, 15 жителів на території двору. (535 греко-католиків, 172 римо-католики, 44 ізраеліти; 678 русинів, 26 поляків, 47 німців). Парафії греко-католицька і римо-католицька в Жовкві. В селі була церква Св. Михайла і однокласна школа.
Під час Першої світової війни тут проходили бої. 8 вересня 1914 року російський військовий льотчик Петро Нестеров здійснив у повітряному бою перший у світі повітряний таран, збивши австрійський літак барона Розенталя. У цьому бою загинув і сам П. Нестеров. На околиці села, при трасі Львів-Рава-Руська, знаходився обеліска-музею Петра Нестерова.

Джерела:

https://parafia.org.ua/UCA/church/myhajlivska-tserkva-arhajichna-hrupa/

http://www.castles.com.ua/volia.html

http://decerkva.org.ua/volia-vysotska.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D1%8F-%D0%92%D0%B8%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0