Щирої пам" яті мого друга та вчителя Олеся Августа Чумакова, з рукоположення якого в Львівському скансені фактично й розпочався цей проект...

В самому центрі старого міста, під захистом замкових мурів, на території колишнього "могильного саду" ХІХ століття (кладовища вищого духовенства, під час створення музею кладовище з могилами було знищено.) розмістився чи не найцікавіший музей Ужгорода — скансен. И хоча біля замку багато вказників на скансен — багато хто відповідавши колишню воєнну локацію до самого музею народної архітектури і побуту чомусь не попадає. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

спустившись з неба на землю — просто прогуляємося цим невеликим, але таким гарним музеєм просто неба...

З усієї області сюди в 1965-1979 років привезли два десятки житлових, господарчих та культових споруд. Музей було відкрито у 1970 році і сплановано не лише як "виставку досягнень" народної архітектури Закарпаття, а й як невелике самостійне село. Площа цього своєрідного поселення — 5,5 га, а планування певним чином повторює саму карту Закарпаття: із заходу на схід музею розташувалися спочатку садиби з рівнинних районів Закарпаття, потім йдуть давні жителі Карпат — лемки, бойки та гуцули, також представлене житло етнічних угорців та румун, що здавна проживають у регіоні.

Церква св.Михаїла, але про неї трошки пізніше...

Серед споруд — 250-літня хата з присілка Ясіні Кевелова, збудована з великих колотих ясеневих колод; трикамерна хата незаможного селянина з Довгого Іршавського району; гуцульська ґражда з с. Стебного Рахівського району; стара хата з с. Тибава зі Свалявщини, в якій, можливо, народився відомий історик, філолог і етнограф Юрій Венелін (Гуца), дерев'яна корчма; типова для угорців хата з чотирисхилим дахом із Вишкова (1879) на Хустщині. Гончарна піч (діаметр остнови 195 см, висота 115 см) виготовлена з каменю — тож не всі споруди музею дерев'яні. 

і от ми знов повертаємось до церкви...

Та найцікавіший і найвишуканіший "експонат" — барокова лемківська дерев'яна Михайлівська церква з села Шелестова (1777) з високою баштою-дзвіницею. Що ж за село без храму? Святиня виявилася неабиякою мандрівницею: першу свою подорож храм здійснив у 1928 році, коли його було викуплено і перевезено у Мукачево православною громадою міста, в радянські часи церква перебувала у занедбаному стані, аж поки у 1972 році її не перевезли в Ужгород до музею, де зробили грунтовну реставрацію.

Зведеній без жодного цвяха лемківській церкві довелося-таки познайомитися з цими скоб'яними виробами під час переїздів. Шелестівська тридільна церква хоч і в музеї, та діюча (в неділю принаймні служби точно є). В інтер'єрі — чотириярусний іконостас, змонтований з ікон XVII-XVIII століть. На жаль, рідний іконостас церкви до наших днів не зберігся, також невідома доля церковних ікон. Сьогодні храм прикрашає іконостас з Святодухівської церкви з Колочави.

Будівля складається з трьох дубових зрубів, а над бабинцем височіє 22-метрова вежа-красуня, яка є яскраво вираженою домінантою над бабинцем, увінчана гарної форми верхом.. Церква є дуже вишуканою, а вдале поєднання барокових рис з традиційним лемківським зодчеством робить її просто незабутньою. Наву вкриває багатозаломний дах, завершений великою маківкою. Однакової ширини зруби нави і бабинця оточені широким опасанням.

каплиця (перша половина ХІХ ст.) з села Новоселиця Міжгірського району. Фото Романа Бречко

церква з неба від aero.uzhgorod.ua

Храм справді є унікальним, адже з колись великої кількості лемківських дерев'яних церков до наших днів в Україні збереглось лише два старих храми — Шелестівська церква в Ужгороді і церква з села Плоске, яка зараз перебуває в Київському музеї архітектури і народного побуту в Пирогово. Ще три дерев'яні лемківські церкви у 1920-1930-их роках було вивезено до Чехословаччини, і зараз вони прикрашають парки Праги і Нової Паки, а також містечко Кунчіце.

і як завжди, трошки історії...
1921. Фото Флоріана Заплетала...

1970. Гоберман Д. Н. Пам'ятники дерев'яної архітектури Закарпаття.

1970. Юрченко П.Г. Дерев'яна архітектура України.

1971. Поп І.І., Поп Д.І. У горах та долинах Закарпаття.

1973. Логвін Г.М. Українські Карпати.

Архангел Михаїл. Значок. 1666. Художник Ілля Бродлакович. Зараз  в Вінницький картинної галереї.

1976. Макушенко П. І. Народна дерев'яна архітектура Закарпаття (18 – початку 20 століття)

В 2008 році відбулась велика реставрація церкви. Фактично, кажуть, це було рятування від руйнації. Майстрів для реставрації церкви шукали по всьому Закарпаттю, зрештою знайшли аж у Солотвині на Тячівщині. Подібних спеціалістів, які навчені прадідівським способам роботи з деревом, в Закарпатті залишилися одиниці і ось один з них — пан Махайло (нажаль, нам не відоме його призвіще, якщо знаєте — додайте в каментарях) і провів спасіння храму зі своїми підмайстрами. 
Також неподалік від храму розташована цвинтарна дзвіниця (кінець ХІХ ст.), яку було перевезено з села Вільховатий Рахівського району. Перед церковним подвір'ям можна побачити каплицю (перша половина ХІХ століття) з села Новоселиця Міжгірського району.

1985. Пам'ятники містобудування та архітектури

1987. Titus D. Hewryk Masterpieces in wood: houses of worship in Ukraine.

1995. Сирохман М. Церкви України: Закарпаття.

2007. Фото Сергія Криниці.

2016. Фото Юрия Крилівця.

Джерела:
https://castles.com.ua/skansen-uzhgorod.html

https://rbrechko.livejournal.com/103069.html

https://www.pslava.info/KolchyneSmt_ShelestoveS_CerkSvMyxajila,117177.html

http://decerkva.org.ua/zak/uzhgorod.html

http://www.derev.org.ua/zakarp/uzhhorod.htm

https://risu.ua/vogon-blyaha-ta-neobiznanist-tri-vorogi-derevyanih-cerkov_n123138

https://www.facebook.com/krilivec

https://aero.uzhgorod.ua/