Перша письмова згадка про Стоянці відноситься до 1366 року.

Римсько-католицька парафія тут заснована завдяки родині Чурилів, власників, у XV столітті (1475 роком згадується місцевий парох о. Йоан, а 1477-1504 рокі — його наступник о. Мартин). У 1631 році парафія повернулась в лоно Католицької Церкви після тривалого періоду реформації. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Протокол візитації єпископа Павла Пясецького від 1646 року свідчить про те, що новозбудований храм, під час спорудження якого використали будівельні матеріали, отримані зі старого храму, носив титул Всіх Святих і мав один вівтар. Святиня у Стоянцях становить рідкісний зразок римсько-католицького дерев'яного сакрального будівництва XVIII століття на Україні. 

24.05.1743 року єпископ Вацлав Сераковський під час візитації заново освятив святиню(можливо, це була наступна нова дерев'яна). У 1897 році придбано і встановлено орган. На початку XX століття дерев'яний храм добудували мурованою частиною, спорудили також захристя і дзвіницю, а 1913 року храм вкрили бляхою. У 1922 році встановили дзвін «Марія», а у 1925 — дзвін «Йосип».  Парафія в Стоянцях, яка спочатку належала до Мостиського деканату Перемишльської дієцезії (з 1787 — до Яворівського, а з 1920 — до Вишнянського), обіймала приблизно десяток сіл. У 1913-1933 роках від 3 до понад 4 тисяч вірних обслуговував парох о. Станіслав Яворський. 

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

У 1945 році значну частину мешканців виселили до Польщі. Пароху о. Антонію Ганцажові-Незабітовському вдалося вивезти більшість костельного майна, у тому числі образ Матері Божої Милостивої XVII століття, який користувався особливою пошаною (сьогодні ікона зберігається у храмі св. Йоана Хрестителя у Повідзько).  За народними переказами, образ з'явився колись на липі біля костелу. Кажуть, що якось дану ікону перенесли в одне з недалеких поселень, але за легендою вона ніби «повернулася» на старе місце. 

На відпуст, який відбувався і відбувається щороку 16 липня сюди приходило багато людей.  Храм у Стоянцях закрили на при кінці 40-х, і лише у 1990 році святиню повернули вірним, які після проведеного ремонту послуговуються ним, як і в старі часи. Теперішній неоготичний головний вівтар початку XX століття з образом Матері Божої з Дитятком походить з Мостиська, а два бічні — виготовлені у 90-х роках.
Храм розташований недалеко від в'їзду до села зі сторони мостиської траси (від неї доведеться йти пішки), біля сільської дороги. 

Місцева мешканка пані Броня (живе в сусідньому Королині), яка наглядає за святинею та її чоловік розповіли, що після закриття її перетворили на зерносховище. В інтер'єрі зробили перегородки для бункерів, але розписи на стінах не знищили. Коли місцевий колгосп збудував своє, велике зерносховище, в храмі влаштували склад запчастин до сільськогосподарської техніки. Але склад з часом став замалий, тому на початку 1980-х років його збудували в іншому місці. Жінка каже, що один чоловік з Мостиськ, який виділяв шифер для покриття складу, частково поділився ним для покриття церкви(замість старої бляхи).  Коли відкрили храм для служби божої, була ідея розібрати дерев'яну частину будівлі та до мурованої прибудувати невеликий вівтар (зменшити будівлю за розмірами). Після відкриття, як пригадує п. Броня, вона одна приходила до костелу і приїжджий ксьондз правив для неї службу(!). Сьогодні ксьондз також щонеділі приїжджає з Судової Вишні, щоб задовольнити релігійні потреби всього чотирьох-п'яти старших людей, які ще відвідують святиню. 

Як видно, храм складається з двох основних частин: орієнтованого на схід гранчастого вівтаря і великої нави, яка своєю чергою поділяється на стару, дерев'яну частину і пізніше прибудовану муровану. Стара частина з півдня має невелику прибудову гранчастої форми, схожу на бічний вівтар. У його східній стіні є двері, на яких вирізьблені два серця з хрестами на них (такі ж символи є на вхідних дверях від заходу). Вівтар з півночі має муровану ризницю. Дерев'яні стіни покриті гонтом або вертикально шальовані дошками. Гонтове покриття в багатьох місцях відсутнє, тому храм має убогий вигляд. У стінах дерев'яної частини нави та вівтаря є вертикальні виступи, це — бруси для жорсткості конструкції. Вікна високі, з двох частин. Стіни завершує широкий дерев'яний карниз, на який опираються двосхилий (над навою) і п'ятисхилий (над вівтарем) дахи. Гребінь даху над старою частиною нави увінчаний сигнатуркою. На південний захід від храму стоїть мурована дзвіниця. Стоянці обслуговують францисканці-бернардини (орден Братів Менших) з парафії Матері Божої Помічниці Вірних у Судовій Вишні.

Додана інформації по органам костелу від Сергій Каліберда:
У 1743 році на хорах храму був позитив скриньковий, невеликий, помальований у червоне, місцями позолочений, на 6 голосів, з клавіатурою та пискалками, який вже на той час вимагав ремонту. У 1897 році був встановлений новий орган, виробник невідомий.

погляд на останок

Джерела:

http://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=ozlvmo&p=lvmosjmb&l=u&n=2

http://www.derev.org.ua/lvivska/stojantsi.htm

https://uk.wikipedia.org/wiki/Стоянці