Стара Сіль, Старосамбірщина. Тут є дві старі дерев'яні церкви. Сьогодні розповідаємо про церкву Святої Параскеви. Поїхали...
Згідно з традицією, за часів князя Лева Даниловича тут (в місті Солі) оселилися монахи та заснували монастир. Посвячена монастирська церква, ймовірно, Св. Параскеві. Василіянський монастир Св. Параскеви в Старій Солі проіснував до першої половини XVI ст.
Монастирську церкву Св. Параскеви окремим привілеєм 1543 року Зигмунд I Старий перетворив на парохійну, надавши їй у користування певні ґрунти.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Згадане в люстрації Руського воєводства  1565 — 1566(?) років Нижнє передмістя Старої Солі й церква на ньому, ймовірно, терени на південь від Ринкової площі з церквою Воскресіння Господнього. Не назване передмістя, зване Вищим, — на північ від Ринкової площі, а церква на нім Св. Параскеви. Ці дві передміські старосільські церкви згадані й в податковому реєстрі 1589 року.

Варто зазначити, що у всіх податкових реєстрах XVI ст. місто згадане під назвою Сіль, а прикметник Стара з'являється лише у другій половині XVII ст. Також йменувалось Зальцборк (нім. «Солона ропа», звідси і іноді згадуване старими Стара Ропа). Час постання теперішньої церкви історик Михайло Драган визначає XVII ст.  Проте в історичній та краєзнавчій літературі побутує дата 1440 рік, що відноситься, можливо, до часу зведення попередньої церкви.

1600 року при церквах Св. Параскеви та Воскресіння Господнього засноване братство. Також при церквах в Старій Солі існував осередок книгописання. На жаль, не збереглося описів церкви з XVI — XVIII ст. У XVIII ст. над бабинцем влаштували емпору з аркадовою галереєю, а верх нави та вівтаря переробили. Тоді ж у церкві був встановлений бічний вівтар св. Миколи.

Найдавніший збережений опис церкви походить щойно з інвентарю 1833 року. У 1830-х роках провели відновлення церкви — підвели мурований фундамент з криптою, добудували захристію та поновили гонтове покриття. Про це описано в інвентарі 1848 року. Під час ремонтів 1915, 1950 та 1980 років замінили послідовно гонтове покриття стін надопасінь та верхів на цинковану бляху.

В радянський період церква була чинною. У 1990 році під час ремонту стіни оббили всередині дерево-волоконними плитами та картоном, а наву і вівтар перекрили посередині  залому пласкими стелями. 2004 року розібрали північну ризницю, зрізали випусти та вивели новий фундамент  під ризницю та вимурували її. 10 листопада 2010 року реставровану церкву освятив владика Юліян Вороновський. Ідея відновлення храму належала вихідцю зі Старої Солі Андрію Басарабу, який забезпечив кошти, а нагляд за роботами здійснював парох о. Василь Пукій.

Під час реставрації очистили та відполірували стіни храму зсередини та вкрили воском за давньою технологією. Усунули трухляві частини конструкцій храму і замінили на нові. 
Поруч з церквою розташована дерев'яна дзвіниця XVII ст. Обидві будови становлять самобутній комплекс народного зодчества бойківської школи.

Кожна з трьох частин храму знаходиться під окремим дахом. Центральний зруб – квадратний у плані, під шатровим п'ятискатним дахом, зі сходу до нього прибудована гранована вівтарна частина, а із заходу – прямокутний бабинець. Другий ярус бабинця має красиву аркаду, а над ним розташований високий світловий восьмерик під шатровим шестискатним дахом. У храмі зберігаються найдавніші зі збережених в Україні церковні хоругви, що датуються XVI століттям.

Відмінно реставрована П'ятницька церква демонструє собою те первісне «яйце-райце», із якого «вилупилася» уся бойківська школа — з її ступінчастими верхами та бабинцями з емпорами. У храмі наявний іконостас, рівночасний капітальній перебудові церкви у XVII столітті. До того ж часу належить і дзвіниця, але тут ми із фахівцями не погодимося — вона типова галичанка і до бойківської архітектури не має жодного стосунку.

Та то все дарма. Якщо цифра 1440 правдива (а це ж бо так легко перевірити тим же РВ-аналізом) — П'ятницька церква зі Старої Солі посідає почесне друге місце серед патріархів і папес дерев'яної УЦА (після горішнього Миколаївського храму із Середнього Водяного на Закарпатті, який зведено 1428 року). З чим її й вітаємо!

1918 — 1939. Choma Władysław.

1936. Антін Варивода

1937. З «Українські деревляні церкви» М. Драган

1960-ті

1992. І. Синкальський

план

2007. Віктор Громик

2011. Віктор Громик

погляд на останок

Джерела:

http://decerkva.org.ua/st-sil-paras.html

https://zruchno.travel/ObjectEntity/ObjectEntity?idCrm=28ea0258-cef0-0ee4-32a4-590b5754d29d&lang=ua

https://parafia.org.ua/UCA/usi/bojkivska/lvivska-oblast/row1/pyatnytska-tserkva/

https://audiovis.nac.gov.pl/obraz/126100/4915b60e086a6d5b14873776df1aabde/

http://www.kray.org.ua/11176/mandrivky/shedevri-staroyi-soli-naydavnishi-derev-yani-tserkvi-lvivshhini/