Наприкінці ХІХ поч. XX ст. було заплановано побудувати церкву, яка б вміщувала велику кількість парафіян. Новим храмом для міста мав стати храм Верховних Апостолів Петра і Павла. Побудувати собор запропонував о. Олександр Зубрицький (1878-1887). Ідею побудови нової церкви підхопили міщани та парох о. Миколай Роздільський (1879-1896). З приходом до Сокаля пароха о. Ореста Чеховича (1898-1902) придбано землю на вулиці Львівській (тепер вул. митр. А. Шептицького) у Василя Боярського, Терези Хмельовської та Пелагії Уласевич за 15 тис. крон. План церкви розробив львівський архітектор В. Нагірний. За проектом храм мав бути одно баневий, який планували посвятити у празник Зіслання Святого Духа. Але раптово помер о. Орест Чехович, тому його справу продовжували о. Микола Кишакевич разом з о. Василієм Левицьким до 1905 року.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Весною 1904 року старанням о. Василя Левицького вирішено змінити проект на більшій великій церкві. Проект теперішнього храму Свв. Апп. Петра і Павла, архітектор В. Нагірний віднайшов у Марселі (Франція) і переробив за візантійським обрядом. 1 червня 1904 року офіційно розпочинати копання фундаментів, яке тривало аж 14 днів. Оскільки площа навколо церкви виявилася замалою, було вирішено придбати ще землі у Степана Хмари за 7200 крон. 2 липня 1904 року в день Свв. Апп. Петра і Павла відбулося посвячення наріжного каменя, яке здійснив о. митрат Василь Левицький, а проповідь виголосив о. Степан Сапрун, парох із с. Стенятин. У кінці 1905 року було зведено мури церкви. Будівельні матеріали безплатно звозили селяни з Ількович, Скоморох, Горбкова, Завишня, Поториці, Конотіп і Теляжа. Залізну баню і всі три хрести Іван Комарчевський, частину дерев'яної бані – Антін Шалєр, міддю покрив куполи Йосиф Полєр, двері та вікна виготовив Ілля Багрій. Усі майстри – міщани Сокаля. Коли дійшло до позолочених хрестів, чимало міщанок віддали на це золоті дукати зі своїх намист. 26 червня 1906 року відбулося посвячення головного хреста на великому куполі, 3 листопада 1907 року посвячено два інших хрести на двох менших куполах.

Довжина церкви Свв. Апп. Петра і Павла становить 52 метри, ширина – 26 метрів, а висота – 46 метрів. Особистим розпорядженням з 1909 року, Франц-Йосиф I дозволив назвати храм іменням Свв. Апп. Петра і Павла. З весни 1909 року розпочалися внутрішні роботи у церкві. Краківська фірма «Каден» встановила каміну підлогу. Головний престіл виготовив Яким муха, кивот – різьбяр Рінке, два бічні престоли – Євген Сьмішко, хори – Ілля Багрій і Олександр Левицький. Образи на бічних престолах Матері Божої з дитятком Ісусом на руках і Розп'яття Спасителя малював художник П. Скруток з Перемишля. Вхід до церкви прикрасили чотири мармурові колони з фігурами Свв. Апп. Петра і Павла, а зверху встановили фігуру Христа – Спасителя. Ці роботи виконав скульптор Григорій Кузневич. Того ж року впорядковано площу перед церквою і звели мармурові сходи. У цей час добудували притвор з трьома дверима, а всередині встановили ще два бічні престоли: Найсолодшому Серцю Спасителя і Св. Миколаю. Два образи (Святого Миколая і Найсолодшого Серця Спасителя) виконав художник зі Львова П. Зінькевич.

Весь Кошторис побудову церкви Свв. Апп. Петра і Павла на 1909 рік становить 240 тисяч крон. Повітова рада виділила 3 тисячі крон, громадської організації 600 крон. Австрійський цісар Франц-Йосиф офірував на спорудження храму 4 тисячі крон. Значну суму – 39 тисяч крон внесли парафіяни. Ще більшу – 55305 крон – Рада християнська м. Сокаля. У місті не було жодної родини, яка б не зробила пожертви на будівництво церкви. Та цих грошей теж не вистарчило, тому 30 тисяч крон довелось позичити в банку. З нагоди побудови церкви вмонтовано мармуровану плиту, на якій золотими буквами зроблено напис з іменами всіх, хто спричинився до будівництва храму. При будівництві церкви Свв. Апп. Петра і Павла помічниками о. Василя Левицького були члени церковного комітету: Теодор Караван, Михайло Ганіткевич, Яким Лихограй, Антін Книш, Петро Гуз,Микола Караван, Іван Радванецький, Іван Онишко, Іван і Петро Хомицькі, Іван Кліщ, Олександр Базилевич.

Перед освяченням, 29 травня 1909 року відбулося торжествене перенесення образу Св. Апп. Петра від оо. Василіян у Кристинополі до новозбудованої церкви в Сокалі. Образу Св. Ап. Петра подарував Святіший Отець Пій X і 13 липня 1909 року видав грамоту для церкви з письмовим підтвердженням Апостольського благословення уділення цьому престолові повного відпусту за душі терплячі у чистилищі на вічні часи. На даний час вона втрачена. Коли цей образ внесли до церкви, старенький священник Тома Шумило відслужив акафіст до Верховних Апостолів Петра і Павла. Після обіду, о 17 годині вперше величаво вдарили дзвони, вітаючи Преосвященного Константина Чеховича, о. митрата Мирона Подолинського та о. Олександра Зубрицького. Увечері, о 19 годині парох із с. Скоморохи о. Михаїл Миколаєвич відслужив першу Вечірню. З нагоди посвячення церкви крім духовенства з деканату приїхали майже всі священники, які перед тим були у Сокалі парохами чи сотрудниками.

Урочисте посвячення церкви розпочалося 30 травня 1909 року о 7.30 ранку. Зі всіх вулиць міста і навколишніх сіл до новозбудованої церкви спішили процесії. Парохіяни та гості міста заповнили весь новозбудований храм. Після посвячення престолу і церкви Преосвященнішим Константином розпочалася Архієрейська Літургія, яку разом із владикою Константином співслужили о. митрат Василь Левицький і о. митрат Мирон Подолинський. Після Євангелії проповідь виголосив ігумен оо. Василіян у Кристинополі о. Онуфрій (Теодор) Бурдяк, ЧСВВ. Після Заамвонної молитви проповідь виголосив єпископ Костянтин Чехович. Владика зробив наголос на обряді посвячення церкви, закликав вірних до любові, до Бога, до Церкви, до народу. Безпосередньо після Архиєрейської Літургії відправили Вечірню із Суплікацією, а на завершення Його Преосвященство Костянтин уділив усім вірним Апостольське благословення. Святкове богослужіння і посвячення святого храму співав Сокальський церковний хор під керівництвом диригента хору Якому Кнейчука. Єпископ Костянтин Чехович одразу після єрейських свячень призначив сотрудником ново висвяченого о. Івана Кашубинського до помочі о. Василія Левицького замість о. Йосифа Мариновича.
Крім побудови величавої церкви Свв. Апп. Петра і Павла парох о. Василь Левицький заклав при храмі 1907 року «Братство Чесного Покрова Пресвятої Богородиці». З 1912 року у храмі священнослужили о. Антон Твердохліб, о. Омелян Гнатковський, о. Іван Волосянський, о. Григорій Кулинич.

Проект інтер'єру церкви виготовив Петро Холодний. У 1929 році розпочинати розмалювання церкви Ю. Магалевський, М. Осінчук і П. Ковжун, іконостас і тетрапод вирізьбив А. Коверко, а профінансували Іван і Марія Білянські, заплативши 6100 золотих. З 10 березня по 4 вересня 1935 року художник Б. Іванюх намалював ікони для іконостаса. У 1931 році єпископ Йосафат Коциловський призначив о. Степана Ничая парохом церкви Свв. Апп. Петра і Павла, а 1935-м – деканом Сокальським. Вранці, 1 листопада 1932 року місто прокинулося під синьо – жовтим прапором з написом «Хай живе ОУН!» Прапор розвівався на найвищій бані церкви Свв. Апп. Петра і Петра, викликаючи небачену тривогу в польської міліції, яка майже весь день шукала верхолаза, який би міг зняти стяг. Вона обіцяла велику винагороду тому, хто б зняв цей прапор. Згодом один єврей зняв стяг із церкви. 12 липня 1936 року біля церкви Свв. Апп. Петра і Петра зібралося 30 тисяч народу, які зацікавлено споглядали на синьо – жовтий і папський прапори, очікуючи на приїзд Преосвященнішого Йосафата Коциловського. Єпископа Йосафата супроводжувало 30 священників. Крім привітань пароха о. Степана Ничая єпископа вітало єврейське і римо-католицьке духівництво. Ця урочистість відбулася з нагоди закінчення художнього розпису церкви Свв. Апп. Петра і Павла. 
У кінці жовтня 1939 року радянські окупанти конфіскували церковне майно (231 морг поля, яким володіла парохія церкви Свв. Апп. Петра і Павла, які ще до тепер не повернулися у власність церкви). 6 липня 1941 року біля храму стояла прикрашена національними прапорами святкова трибуна, зібралися мешканці міста на святкове Віче на честь проголошення Акта Відновлення Державності України.
Парохом храму став о. Михайло Воробій, а деканом Сокальського деканату призначено о. Теодора Лопушанського. Після Львівського псевдо собору 1946 року, на всіх богослужіннях, які відбулися у церкві Свв. Апп. Петра і Павла, священники перестали поминати Вселенського Архієрея Папу Римського Пія XII, а почали поминати Патріарха Московського і всієї Русі Алексія. 

З 1939 по 1950 роки Сокальщина зазнала величезних людських втрат. Чимало священників влада арештувала і відправила на заслання. Був заарештований і вивезений в Кемеровську область разом із родиною парох церкви Свв. Апп. Петра і Павла о. Михайло Воробій. Будинок на вулиці Шляхетській (тепер вул. Хмельницького), де впродовж декількох десятиліть проживали парохи церкви Свв. Апп. Петра і Павла із родинами, після арешту о. Михайла Воробія і його сім`ї атеїстична влада відібрала у церкви. Деякі священники в дорозі на заслання на Сибір померли. Серед них – парох і декан Сокаля о. Степан Ничай. Ті, кого оминули репресії, намагалися на місцях, в умовах підпілля підтримувати осередки духовного життя. Приватні помешкання ставали підпільними храмами, християнські родини – малими громадами. Для сокальчан і мешканців навколишніх сіл, які проживали в забороненій зоні №1 (прикордонна зона), радянська влада залишила одну церкву Свв. Апп. Петра і Павла. Так на довгі роки почалося нелегке життя парафії в складі РПЦ.
У березні 1990 року парохіяни церкви свв.. Апп. Петра і Павла не впустили на сходи церкви Преосвященного Василія (Васильцева), єпископа Кіровоградського і Миколаївського. Цим жестом парохіяни показали, що не хочуть бути поєднані з московським православієм, а хочуть бути католиками східного обряду. Цього ж року церква свв.. Апп. Петра і Павла повернулася до віри батьків. У 2009 році парафіяни святкували столітній ювілей катедрального собору святих апостолів Петра і Павла. 5 березня 2010 року до храму була привезена копія Туринської Плащаниці.

Трошки архівного...

фото початку ХХ століття...

1912

1916

1910-20

1930

1992

Краєм ока зачепимось за колись недобудований римо-католицький храм св. Архангела Михаїла...
Парафіяльний римо-католицький храм св. Архангела Михаїла у Сокалі було споруджено наприкінці 30-х років XX століття, проте добудувати його не встигли. А на початку 1940-х році храм закрили, а потім у ньому облаштували ринок. У жовтні 1951 року монахи покинули Сокаль і вивезли чудотворну ікону Сокальської Богоматері, до Кракова. У 2000-х, святиню передали в оренду греко-католикам, але зруйнований всередині костел надалі пустував, а миряни Римсько-Католицької Церкви збиралися на спільні молитви у приватному помешканні. І лише 22 листопада 2011 року греко-католики віддали ключі від костелу римо-католикам. 27 листопада тут було відправлено першу Святу Месу. Святиня ремонтується. 30 вересня 2012 року у храм урочисто внесли копію чудотворного образу Сокальської Божої Матері. 29 вересня 2018 року єпископ Мар'ян Бучек освятив п'ять новостворених стінописів.

Джерела:

http://katedra-sokal.org.ua/text-istorija_hramu.html

https://www.pslava.info/SokalM_CerkSvPetraIPavla,212172.html

https://etoretro.ru/city3221.htm#z-z%7CDESC%7C1%7Cimage_date%7Call

https://polona.pl/sets?availableOnline=true&searchCategory=objectSets&page=0&size=24&sort=OLDEST&searchLike=sokal

https://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=alvlv&p=lvsosomh&l=u