Старий Elsass або сучасна Щербанка. Ельзас – це невеликий регіон на північному сході Франції з центром у місті Страсбург. Ця земля багато століть була яблуком розбрату між німцями та французами. Саме звідти наприкінці 18-го, початку 19 століття переселилися 67 сімей колоністів. Вони ж дали своєму поселенню, закладеному в долині річки Барабой, звичну для свого слуху назву — Ельзас.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Таку назву — Ельзас, селище мало до 1 січня 1945 року, після чого стало зватись Щербанка.
Станом на 1808 у німецькій колонії Ельзас Мангеймської волості Одеського повіту Херсонської губернії мешкало 2058 осіб, налічувалось 207 дворових господарств, існували римо-католицька церква, школа, 4 лавки та 3 винних погреби. 

На 1859 рік населення чомусь зменшилось до 144 дворів, в яких мешкало 589 чоловіків і 587 жінок (за іншими даними тут проживало понад півтисячі мешканців), у  1887 році населення знов зростає до 1004 чоловіків та 1007 жінок, а в перед І світовою війною їх знов трошки поменшає — 1886 осіб (937 чоловіків і 949 жінок). 1810 осіб були римо-католиками. Нині це число коливається в межі понад 1300-1400 осіб. 

Перша святиня в Ельзасі згадується, принаймні, серединою XIX століття. Будівництво наступного мурованого храму (коштом парафіян) було розпочате 13 травня 1891 року закладенням першого каменя, яке здійснив диякон Рудольф Рейхарт, а 25 жовтня 1892 року новоспоруджений храм консервував єпископ Тираспольський Антон Церр.

Перед І світовою війною римо-католиків поселення Ельзас, яке вже тоді називали також Щербанкою, обслуговували настоятелі о. Йосиф Нольд (до 1914 року) та о. Фердинанд Гірш (від 1915 року). Загальна чисельність парафіян складала близько двадцяти трьох сотень (ймовірно, що сюди зараховували вірян також із сусідніх хуторів).

Храм був досить просторим, у довжину перевищував 50 метрів та 20 метрів завширшки. Головний вхід прикрашала вежа 46 метрів заввишки. Внутрішнє оздоблення було дуже пишним і мало три вівтарі. У 1911 році було встановлено орган та чотири дзвони на дзвіниці. Все це залишилось там, у минулому, і орган, і оздоблення, і дзвони... 

Декілька стоп-кадрів з відео від El Che...

За радянських часів вежу було зруйновано, а собор використовувався як спортивний зал.
Внутрішня організація приміщень доволі цікава, якщо то не пере оборудка з радянських часів. Периметр споруди умовно  поділено на дві частини десь 2 до 1-го. Більша частина (зараз тут залишки спортзалу) схоже була храмовою, а друга частина як би кабінетна. Вівтарна частина зараз відокремлена і скоріше за все при радянщині мала вхід позаду храму.

інтер'єр...

Німців з  Щербанки прибрали ще напередодні другої світової війни, як неблагонадійних, а переселені сюди безбожники та колишні сповідачи православ'я довели храмову споруду до стану, в якому церква сьогодні проглядає ледь-ледь. От така вона, єдина пам'ятка старого Elsassу або сучасної Щербанки...

і єдине зображення з початку ХХ століття...

Джерела:

https://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=v189&p=odroscao&l=r&n=8

https://uk.wikipedia.org/wiki/Щербанка

https://mir-mak.livejournal.com/33726.html

https://tim-taller15.livejournal.com/173555.html

https://www.youtube.com/watch?v=j1IgUCUbU7g