У 1241 році уцілілі мешканці Самбора, який знищили татаро-монголи, оселились у давньоруському поселенні Погонич, яке з часом розрослося і його назвали «Новим Самбором» чи просто «Самбором», а зруйноване місто було відновлене вже під іменем «Старого Самбора». 13 грудня 1390 року Новий Самбір отримав магдебурзьке право. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

 
Зайдемо на подвір'я зліва, з службового в'їзду...

У 1774 році Самбір став центром циркулу, а 26 липня 1778 року цісар Йосиф II надав йому титул "Вільного королівського міста". З 60-х років XIX століття був повітовим центром, а від 1939 року є центром району. Проживає тут майже 35 тисяч мешканців. 

У 1390 році у (Новому) Самборі було засновано парафію (ймовірно, що першим дерев'яним латинським храмом св. Миколая стала церква св. Параскови). 1498 року храм знищили татари. У 1530-158?(1573—1574) роках за проектом Юзефа Тарновчика спорудили сучасний мурований храм з готичними емелентами на місці спаленої святині, його консекрував архієпископ Я. Соліковський. 

Відновлений у 1637-166?(1642) роках (після пожежі 1637 року, внаслідок якої завалилися башта і склепіння, вціліли лише бічні нави) храм повторно консекрував 1664 року єпископ С. Сарновський. У 1846 році храм знову горів, цього разу вогонь знищив дах і значно пошкодив склепіння над хором; після пожежі костел знову відбудовують. 

Залишки старовинного розпису зводу притвору...

У 1880-х роках велися роботи із оздоблення і реставрації будівлі: у 1886—1887 роках на карнизах встановили металеві решітки, у 1889 році відновили бокові нави, у 1893 році — притвор, художник Я. Табінський виконав розписи головної нави. У 1923 році на вікна встановили вітражі, а в 1929 році розписали хори.

У 1864-1865 роках у храмі служив майбутній єпископ о. Йосиф Пельчар. Храм був чинним за радянської влади. У 1990-2000 роках біля нього збудували парафіяльний будинок, а у 2001-2002 роках святиню було відреставровано. 18 травня 2007 року єпископ Мар'ян Бучек освятив пам'ятник Йоану Павлу ІІ перед храмом. 
Парафію обслуговують оо.-воскресінці (згромадження Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа), працюють черниці згромадження Сестер Францисканок Родини Марії. 

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Будівля храму зведена із цегли та каменю, в архітектурному плані належить до базилікального типу церков: тринавна, складається із квадратного у плані основного об'єму, видовжених хорів із гранчастою апсидою і масивної вежі-дзвіниці, розташованої на західному фасаді. Симетричність плану будівлі дещо порушена прибудованим з північного боку хорів приміщенням та напівкруглою вежею між дзвіницею і північною бічною навою, в якій облаштовані кам'яні сходи на хори та верхні поверхи дзвіниці. Стіни церкви укріплені контрфорсами. Башта-дзвіниця квадратна у плані, складається із чотирьох ярусів, останній з яких восьмигранний, завершується шоломоподібною банею із ліхтарем.

Храм будувався досить довго, у два етапи, тому в його архітектурі поєднані риси готики та ренесансу. Найдавніша частина будівлі, зведена у 1530—1565 роках, — хор із бічним приміщенням, в їх оформленні збереглися елементи готичного стилю: зірчасті склепіння хору із кам'яними нервюрами, стрільчасті вікна та арки, готичні двері бічного приміщення. Основний тринавний об'єм костелу зведений після пожежі 1637 року і має риси архітектури ренесансу: циліндричне склепіння із розпалубками головної нави та хрестове у бічних. До того ж періоду належить і ліпний декор склепіння головної нави.

Біля храму стояв одноповерховий парафіяльний будинок, у якому діяла польська парафіяльна школа. У 1715—1727 роках на місці старої шкільної будівлі побудували муровану, яка збереглася донині. Тепер у ній міститься Музей "Бойківщина". У 1990—2000 біля церкви звели новий парафіяльний будинок. При храмі діяв шпиталь, який проіснував до початку ХІХ століття.

Загляднемо до захристя...

підіймемось на хори...

закрома на хорах...

2017 рік. Погляд з небес...

та 2019 році...

Храм Святого Йоана Хрестителя (також Церква Мучеництва святого Йоана Хрестителя) — латинська церква в місті Самбір Львівської області. Є діючою і підпорядкована Самбірському деканату Римо-католицької церкви в Україні. Це найвища і найстаріша споруда міста. Храм Івана Хрестителя є пам'яткою архітектури XVI століття загальнодержавного значення, охоронний № 398.

архівні фото та поштівки...

Джерела:

https://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=alvlvsa&p=lvsasajn&l=u

https://uk.wikipedia.org/wiki/Костел_Святого_Івана_Хрестителя_(Самбір)

https://castles.com.ua/sambor.html

https://audiovis.nac.gov.pl/search/

https://polona.pl/sets?availableOnline=true&searchCategory=objectSets&page=9&size=24&sort=OLDEST&searchLike=Sambor

https://kresy.org.pl/7946877,foto.html?idEntity=7908433