Тип споруди: оборонна церква

Також відома як:

- Церковь Рождества Пресвятой Богородицы в села Росохи (рос.)

- Rosochy (пол.), Cerkiew Narodzenia Najświętszej Maryi Panny w Rosochach (пол.)

Перший етап будівництва: 15 — 16 століття (?)

Останній етап будівництва: 19 століття (?)

Історичне сповідання: православ'я

Сучасна приналежність: Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) (Українська православна церква (УПЦ)).

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Поселення Росохи було засновано в низині, затиснутою пагорбами Карпатського передгір'я. Звідси і походить назва села «Росоха», тобто глибокий / крутий яр, бескид. Через територію села протікають річки Росішка і Лисівка, притоки річки Стрвяж. Горбиста місцевість мала великий вплив на формування поселення, яке вузькою смугою витягнулося на значну відстань уздовж низини, обмеженою з двох сторін височинами.
13 століття. Точно невідомо, коли саме було засновано село. Його перші письмові згадки відносяться до 2-й половині 16 століття, але місцеві легенди відносять виникнення Росохи до початку 13 століття. На думку місцевих жителів і деяких дослідників, історія села налічує не менше 800 років.
Вчений-реставратор Іван Могитич вважав, що церква в Росохах була побудована вже в 13 столітті, хоча більшість дослідників схиляються до версії, що храм звели декількома століттями пізніше. Місцем для будівництва храму вибрали невеликий пагорб, розташований біля дороги, що перетинає село.

Август 1566 рік. Перша письмова згадка Росоха. Тоді поселення було відзначено в грамоті, в якій фіксувалася передача колоністам Іоанну і Георгію Скултетті ряду володінь, розташованих вище селища Стара Сможа. Оригінал тексту грамоти на латині: "A. 1566. Fer. secunda post festum Sancti Bartholomei Apostoli. Samboriae. Facultas Magnifici Starzechowski, Providis Joanni et Georgio Scultetis, locandi in rivulo dicto Rosoka, superius villae Antiquae Smoza, villam Rosthoka appellandam, data. In qua, ad Scultetiam, duo lanei agri, et tertius pro Poponatu, cum molendino, taberna, torquatili, de censu ac dationibus tertia parte, laboribus subditorum, consuetis, tortis, strennis, conferuntur ".
15 — 16 століття. Більшість дослідників вважають, що кам'яна церква в Росохах була побудована в цей період. Крім культових функцій, храм, як найбільш ґрунтовна споруда села, використовувався ще як головний пункту оборони в Росохах. За його стінами могли сховатися жителі села під час набігів татар або в разі іншої військової загрози.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Матеріалом для побудови церкви послужили плоскі ламані камені, скріплені вапняним розчином з домішками товченої кераміки і деревного вугілля. Храм трьох частиний з трьома верхами. У його об'ємно-просторової композиції були використані прийоми, притаманні дерев'яній архітектурі. Церква складається з квадратної в плані нави, до якої із заходу примикає квадратний бабинець, а зі сходу — прямокутна в плані апсида. Бабинець і апсида мають меншу ширину і висоту, ніж неф. Товщина стін церкви перевищує 1 метр, місцями доходить до 1,5 метрів. У західній стіні бабинця прорізаний прямокутний дверний отвір, перекритий лучковою аркою. Північну і південну стіни нефа прорізають по 2 вікна, влаштовані в нішах, вони також перекриті лучковими арками. У південній та північній стіні апсиди влаштовано 2 невеликих віконця. Всі три обсяги храму здаються приземкуватими та ґрунтовними. Відчуття потужності споруди церкви підсилюють масивні похилі контрфорси, якими укріпили кути бабинця, нефу та апсиди. Точно невідомо, як саме виглядали верхні частини храму в початковому періоді його історії. За кілька століть їх могли сильно перебудувати, в результаті чого церква могла втратити ряд архаїчних оборонних рис, оскільки, ймовірно, саме її верхня частина колись була пристосована до оборони. Пізніше, після ряду перебудов, кожен з обсягів церкви покрили гонтовим шатровим дахом з заломами.

Ще одна лінія оборони церкви представлена кам'яною стіною, яка оточувала храм. Стіна захищала прямокутну в плані територію. Вона була побудована з таких же каменів, які використовувалися при будівництві церкви. Камені зовнішньої огорожі, ймовірно, скріплені глиняним розчином. Стіну прорізали чотирикутні бійниці, канали яких розширювалися як з зовнішньої, так і з внутрішньої сторони огорожі. Точно невідомо, як саме виглядала верхня частина огорожі храму — в нинішньому стані її перекриває двосхила покрівля, накрита листами шиферу. Раніше замість шиферу використовувався гонт. Вхід на територію храму був влаштований в центрі західної стіни зовнішньої огорожі, якраз навпроти входу до церкви. Невідомо, як саме виглядали старі ворота, влаштовані в стіні. У наші дні на їх місці знаходиться проста кубічна дерев'яна конструкція з двостулковими воротами, увінчана трикутним фронтоном і двосхилим дахом. Можливо, колись із зовнішнього боку огорожі міг знаходитися невеликий рів. Варто відзначити, що з датуванням стіни справи йдуть ще гірше, ніж з датуванням храму. Так, наприклад, ряд дослідників вважають, що вона була побудована в 18 або навіть в 19 столітті, тобто вважається, що огорожа не ровесниця храму. Про інші ранні будівлі на території храму немає ніякої інформації. Дзвіниця в південно-західному куті двору була побудована в 19 столітті. Якою була більш рання дзвіниця і де вона розташовувалась — невідомо.
 

15 — 17 століття. Можна припустити, що церква неодноразово піддавалася ворожим нападам, проте відомості про них вкрай скупі. Непряму згадку про один з таких нападів можна знайти в «Географічному словнику королівства польського» (виданий в 1888 році), який з посиланням на джерело 1834 року сповіщає, що в церкві зберігається гаківниця (кріпосна дульнозарядна рушниця), з якої якийсь Терлецький вбив татарського ватажка під час нападу кримчаків на Росохи. Подальша доля рушниці невідома. Також незрозуміло, коли саме відбувся описаний напад татар.
18 — 19 століття. Після того, як припинилися татарські набіги, і оборонні функції храму перестали бути потрібні, комплекс, ймовірно, поступово перебудовується. В ході цих перебудов вже не стояла мета зберегти оборонні елементи будівель і деякі з них могли бути знищені. Храм продовжував діяти, але вже виключно як культова споруда.
18 березня 1708 року. У газеті "Rozmaitości" за 1834 рік повідомлялося, що в Росохах, в яких тоді проживало дуже багато шляхти, знаходиться наказ гетьмана великого коронного Адама Сенявського (близько 1666 — 1 726) з його особистим підписом. 

У цьому документі Сенявський заявив про свої протекції над декількома поселеннями, серед яких були згадані й Росохи. Документ свідчив: «Адам з Гранова Сенявський, воєвода Белзький, гетьман великий коронний і т.д. передає цей мій Ординанс їх світлості панам полковникам, оберштерам, ротмістрам, обер-лейтенантам, поручикам, хорунжим і іншим командирам військ Його Королівської Величності і Речі Посполитої, щоб з його слів знали, що володіння: Терло, Любохов і Росохи так особливої у мене хочуть мати протекції, і не як інакше, а тільки як мої власні до всілякої оборони [в цьому місці текст оригіналу нечитабельним] собі в Вітчизні заслужили та донині заслуговують. Де ж до опірним цієї моєї волі з'являться претензії, заявляю, що карати їх буду судом своїм суворим. Також наказую з усією строгістю військової сили, щоб ніхто з хоругвами або зі своїм супроводом у згаданих володіннях не зупинявся, щоб не організовував нічлігів і випасів і хлібів побічних не забирав, ніяких вимог не висував, і нічим іншим їх не мучив, оскільки ці володіння переходять в ординацію не на один тільки рік, а до кінця мого життя. Видано у Львові днів 18 березня 1708 р. „

19 століття. У південно-західному куті храмового двору до стіни зовнішній стіні храму долучилася дерев'яна одноярусна каркасна дзвіниця. Спочатку їй стіни були обшиті дошками, а завершувала її гонтова шатрова покрівля.
1844 рік. Храм ремонтують, можливо, частково перебудовують.
1880 рік. Згідно з переписом населення в Росохах проживало 790 жителів.
1896 рік. Храм проходить через черговий ремонт.
1926 рік. Були проведені останні ремонтно-реставраційні роботи.
1956 рік (?). Трохи південніше території старої церкви, була побудована невелика нова церква Різдва Пресвятої Богородиці (?).
1962 — 1968 роки. Стару церкву закривають, вона не діє.
1960-і — 1980-і роки. Покрівля пам'ятника архітектури ще була гонтова.
1980-і роки (?). Церкву замість гонту покривають бляхою. Гонтову покрівлю зовнішньої огорожі зверху накривають листами шиферу.
?. Перебудовують ворота зовнішньої огорожі, в результаті чого була змінена форма їх завершення
 

12 серпня 1992 року. Постановою Кабінету Міністрів України був затверджений «Державний реєстр національного культурного надбання». У його списку церква в Росохах була зарахована до категорії пам'яток архітектури національного значення. До реєстру були внесені:
- Комплекс церкви Різдва Богородиці (змішаний), 15-19 століття, охоронний номер / номер в комплексі: 1435/0
- Церква Різдва Богородиці (кам'яна), 15-16 століття, охоронний номер / номер в комплексі: 1435/1
- Дзвіниця (дерев'яна), 19 століття, охоронний номер / номер в комплексі: 1435/2
- Стіни з воротами (кам'яні), 18-19 століття, охоронний номер / номер в комплексі: 1435/3

1990-ті — 2000-і роки (?). В результаті декількох ремонтних робіт і перебудов були спотворені автентичні риси храму. Оскільки держава на повноцінну реставрацію комплексу взагалі не виділяє грошей, місцева громада його ремонтує у міру можливості своїми силами та в рамках своїх уявлень про те, як повинен виглядати пам'ятник архітектури. На храмовій території зводять невелику 6-гранную в плані каплицю, яка дисонує з іншими будівлями комплексу. У 2011-му дерев'яну дзвіницю 19 століття оббивають зеленуватою пластиковою вагонкою. Раніше зовнішній вигляд дзвіниці вже постраждав, коли її накрили жерстяною покрівлею. В результаті позбавлених смаку і незграбних робіт останніх десятиліть загальний образ храму був спотворений.
 

Наші дні. У Росохах проживає близько 200 — 300 осіб, тобто мінімум удвічі менше, ніж у період розквіту села. Комплекс церкви, що складається з кам'яного храму, дерев'яної дзвіниці та зовнішньої кам'яної оборонної стіни, дійшов до наших днів у відносно непоганому стані. Але, на жаль, за останні десятиліття були дуже сильно спотворені риси храму: його автентичні гонтові покрівлі замінили бляхою, були видозмінені ряд храмових будівель і т. п. Ворота зовнішньої огорожі церкви та сам храм більшу частину часу закриті, тому випадковим туристам, на жаль, часто не вдається повністю оглянути цей пам'ятник архітектури. Нам звезло, був ранок, в місцевому навчальному закладі що поруч з церквою, на наше прохання знайти ключника, відгукнулась молода вчителька — пішла до села та повернулась з ключем...

1967

1985

1998

план церкви

погляд на останок з 2009 року. Катерина Байдужа...

Джерела:

http://zamki-kreposti.com.ua/lvovskaya-oblast/cerkov-presvjatoj-bogorodicy-rosohi/

https://www.pslava.info/RosoxyS_CerkRizdvaBogorodyci,212930.html

Катерина Байдужа