Брав активну участь і в політичному житті Польщі в період її розділів і зникнення як держави. Пізніше, коли Польща увійшла до складу Росії, він був нагороджений орден св. Анни I-го ступеня. У 1822 році Михайло Собанський заявив про бажання виділити 2000 рублів на пам'ятник Копернику у Варшаві, який запланувало встановити Варшавське товариство друзів науки. Михайло Собанський дуже вигідно одружився, на Вікторії Орловської герба Любич (Wiktoria Orłowska h. Lubicz), (23. (25?). II. 1772-1858), завдяки чому поріднився з багатьма відомими прізвищами. Майбутня наречена Михайла Собанського вчилася у Львові, в приватному пансіоні. Її весілля з Михайлом відбулася 25 листопада 1790-го. Молоді відразу оселилися в Ободівці. Через 10 років, в 1800-м, тут було закінчено будівництво палацу. Вікторія була захоплена садівництвом і саме вона заклала парк в Ободівці, для чого був запрошений відомий ірландський садово-паркових справ майстер Діонісій Міклер. Вікторія і сама брала участь у створенні парку, зробленого в англійському стилі, він мав тоді площу в 17 гектар. Була навіть спеціально закуплена оранжерея для парку. Мабуть це її настільки надихнуло, що вона вирішила спробувати свої сили і в архітектурі — їй прийшла в голову ідея збагатити палац будівництвом вежі. Причому вона вирішила піднести сюрприз своєму чоловікові, який перебував на той момент у Італії. Михайло Собанський мабуть не дуже любив сюрпризи, і коли повернувшись ломой, побачив "це" — вежу, споруджену Вікторією — прийшов не те в лють, не те в розпач, зібрав речі і поїхав до маєтку Бжозовських, у Соколовку. Вежа може і не вписується в загальний стиль, але щоб прямо так ... Втім та ж легенда свідчить, що незабаром подружжя знову з'єдналося в Ободівці. Вікторія залишилася в історії як багата філантропка. До 1805 році Вікторія Андріївна Собанська виїхала до Варшави, де зайнялася вихованням підростаючих дітей. Закінчивши це заняття, вона повернулася до Ободівці, не те в 1812, не те в 1815 році. Чоловік її в цей час нарощував сімейний капітал успішної хліботоргівлею, часто при цьому наїжджаючи до Одеси. Крім Одеси, Михайло Собанський часто бував в Кременці, де трудився у Волинській комісії освітньої комісії. У 1818 році сім'я на два роки переїхала до Кременця, а після повернення, в 1820-му році, на три роки Вікторія виїхала з дочками і виховуючоюся у неї онукою сестри її чоловіка Теклою Бжозовською до Відня, для подальшої освіти дітей. Салон Собанських у Ободівці був одним з найзначніших на Поділлі, завдяки своїм пишним балам з безліччю гостей. Дочка їх, Михалина (Michalina Sobańska), була одружена з представником іншої відомої прізвища — Гіжицьких, Людвігом-Стефаном-Петром Гіжицьким (Ludwik Stefan Piotr Giżycki), а інша дочка , Ідалія Аделаїда (Idalia Adelajda Sobańska) — за графом Вільгельмом-Ігнацієм Броель-Плятеров (Wilhelm Ignacy hrabia Broel-Plater).
* Список Землевласників Ольгопольського повіту на 1914 рік

Герб Юнак (Junosza), до якого належали і Собанські

Далі в родині Собанських почалися досить трагічні події. У 1814 році важко захворів глава сімейства, Михайло Собанський. У травні 1823 року відіслав з Ободівки князю Чарторийського лікарський висновок про власну хворобу і прохання про відставку з поста Президента Судово-просвітницької комісії. Михайло боровся з хворобою довгі роки, але нещастя підстерігали сім'ю і з іншого боку. Пов'язано все було за участю синів в польських заколотах. Спочатку, в 1826 році були арештовані Людвіг і Готард, за участь в патріотичному суспільстві. Для їх звільнення Вікторія їздила в Петербург. Готард взяв участь і в польському заколоті 1831 року, був заарештований, причому ймовірно засуджений був до смертної кари. Вдалося виклопотати заміну страти на поселення. Його заслали в Казань. Через рік, в 1832 році, в Ободівці, за відсутності дітей, Вікторія Андріївна поховала чоловіка. Незабаром після цього Вікторія Собанська відвідала сина Готарда в Казані, де домоглася дозволу і побудувала невелику католицьку каплицю. Їздила вона до сина і в нове місце заслання — Ялуторовськ Тобольської губернії. За участь у повстанні володіння Собанських повинні були бути кофісковани, але в родині був документ про довічне володінні сім'єю Ободівським ключем, Клембівкою і селом Стіна в Ямпільському повіті. Найнявши адвоката Шостаковского, родині вдалося відстояти більшість володінь, при цьому вони отримали право самостійно вибрати ті маєтки, які повинні були перейти в казну. Так і вирішилася доля Ободівки — Вікторія вибрала саме її, віддавши в казну Ладижин, який теж належав Собанським. З тих пір Ободівка стає одним з головних маєтків Собанських. А ось володіння Собанських у Одесі були конфісковані. У 1837 році в Варшаві помер старший син — Людвіг Михайлович. У 1841 році в Ялуторовске помер і наступний син, Готард Собанський. Вікторія Андріївна виділила значну суму на будівництво костелу в Тобольську. Мати, яка втратила чоловіка і двох синів, в 1844 році виїхала в Рим, де весь час проводила в молитвах. Грошима вона допомагала уніатським монахиням-базіліанкам, та так, що на її гроші ті змогли купити собі невеликий палац. Але заколоти не залишали Собанських і там, на чужині — події 1848 року змусили її повернутися до Варшави, звідси вона змогла зайнятися наприклад установкою пам'ятника на могилі Готарда в Ялуторовске. У Варшаві ж вона померла 29 липня 1858 року. Тіло перевезли до Ободівці, де вона була віддана землі в фамільному склепі*.
Старший син Михайла, Людвіг Андрій Матеуш Собанський (Ludwik Andrzej Mateusz Sobański) або Людвіг Михайлович, (31 жовтня 1791 — 16 листопад 1837) народився тут, в Ободівці. Він був Ватажком дворянства Брацлавського повіту і активістом Торговицької Конфедерації. Людвіг — також активний учасник польського руху за відтворення незалежної держави. Мало того, він навіть обіймав посаду голови спочатку Волинської, а потім після розділу її на три провінції, Подільської провінції неіснуючої держави! Цей террітріальний розподіл було придумано патріотичним товариством, в яке Людвіг Михайлович вступив в 1821 році. Після придушення грудневого виступу в Петербурзі стало відомо і про польське "Патріотичному товаристві". У 1826 він був заарештований разом з братом Готардом. Потім почалися страшні заслання і в'язниці. То в Петропавлівці посидить аж сім місяців (нагадаю, за участь в русі, що ставив собі за мету розділ країни), то бідного, в Варшаву відправлять, правда теж у в'язницю. Потім знову його перевели в 1828 році в Петропавловську фортецю, звідки в наступному році відпустили. Однак видно він був дуже рішуче налаштований в своїх переконаннях про необхідність видродження Польщі, так що перед листопадовим повстання 1831 року його знову заарештували і вислали до Перьмі. Там він пробув до 1833 року, коли отримав дозвіл повернутися до Ободівки.
У 1823 році, в Кракові, Людвіг одружився на графині Розі-Терезі Любінській (Róża Teresa hr. Łubieńska) (8.10.1799-10.12.1888), дочки Міністра Справедливості наполеонівського Герцогства Варшавського. Вона прославилася тим, що допомагала польським військовополоненим. Коли чоловіка в 1831 році вислали до Перьмі, вона, як дружина-декабристка, вирушила за чоловіком.
* При написанні матеріалу про Вікторію Орловської-Собанської використаний в числі інших матеріал книги Вікторії Колесник "Видатні поляки в історії Вінниччини".

Роза Тереза Собанська, уроджена графиня Любінська

Ліврейних гудзик з гербами Собанських і Лубенському
(з сайту livrejka.jimdo.com)

21 січня 1833 року у них народився син. Сталося це в Ладижині, тут же, на Поділлі. Його назвали — Фелікс-Хіларі-Михайло Собанський (Feliks Hilary Michał Sobański). По русски це саме "Хіларі" тоді писали "Гіларі". Вже не знаю як краще.)) Зате в Росії він звався просто і зрозуміло — Фелікс Людвигович. В 1913 році "ділянка" Фелікса Людвіговича Собанського в Ободівці становила уже 7166 десятин — майже 8 гектар *. Фелікс Людвигович належить до одеським Собанських, він до речі закінчив в Одесі Рішельєвський ліцей. Забавні спогади залишила про нього його молода родичка, графиня Марія Грохольська (Maria hr. Grocholska) шо вийшла заміж за Ієроніма Собанського, з іншої гілки родини — вона часто бувала у нього в палаці в Ободівці і відзначає як їй, двадцятирічної на той момент дівчині було цікаво з 67 річним дідом — він ... "зберігає вкрай молодий розум і не гребував такою молодою, років двадцяти кобилкою, якої я була тоді. Він говорив зі мною про все і завжди цікаво і дуже жваво. Ніколи не було нудно в Ободівці! *
У 1852 під час епідемії холери у Варшаві він заснував і підтримував лазарет для хворих, де і сам доглядав за хворими.
* Maria z Grocholskich Hieronimowa Sobańska: "Wspominki nikłe". Grodzisk Mazowiecki, Primum 2002

інші частини

1 — https://site.ua/madmaxua/spadshhina-obodivka-palac-sobanskix-castina-1-i7zpn3j

Княпаємо сюди ===> Посилання для надання фінансової допомоги на підтримку нашого проекту: на експедиції і існування блогу та файлосховища. 

найпрофесійніший сервис з ремонту квадрокоптерів в Україні
 

ну як то так =))