В напрямку Касперівців, стоїть ампірний храм Святої Магдалини з куполом з гострим шпилем,  зведений в класицистичному стилі. Храм збудовано у 1817 році, як усипальницю родини Шелінських, тодішніх власників села. Всередині — пусто і затхло. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

В «Заліщицькій землі в спогадах емігрантів» вказують, що у підвалі святині були домовини забальзамованих дідичів села. Правити у храм-усипальню приїздив священник Касперський з сусідніх Винятинців.

За мавзолеєм жодного догляду, і якщо у 2005 році він був ще більш-менш здоровим на вигляд, то в серпні 2012 року справи погіршилися: дах схожий на сито, там, де він вже впав, замокають і кришаться старими зубами стіни. Шкода, шкода, шкода — ми мандруємо привидами повз привиди, ми милуємося тим, що помирає, нашим дітям цього вже не лишиться — будуть по селах домінантами хіба страшні коробки генделиків та кафе. 

Шелінські мали в селі двір (електрифікований — та ще дивовижа для початку XX століття), тримали в Новосілці гуральню (теж з електрикою), дозволили звести корчму (споювали народ до Першої світової). Селяни навколо були селянами — аграріями, а як і вміли робити щось поза порпанням на городах (бо таки вміли — хтось підробляв теслею, хтось музикою, шевцем, ковалем, олійником, ткачем чи бондарем), то робили то лише час від часу. 

Тодішня Новосілка була іншою: за Австрії тут був відділок жандармерії, за Польщі — поліція. Професор Юрій Полянський проводив тут розкопки, віднайшов не лише частинки глечиків та багато кремінного знаряддя часів палеоліту та неоліту, а й поховання скіфських часів. Знахідка відправилася до українського музею у Львові. Полянський знайшов тут стоянки пізньопалеолітичну, гаваголіградську, черняхівську та давньоруську.

З раритетної книжечки «Заліщицька земля в спогадах емігрантів» (Тернопіль, 1993) можна дізнатися, що в 1921 році тут було 534 двори, у 1931 році — 540. У 1900-му у Новосілці Костюковій проживало 2534 людини (з них 2165 греко-католиків, 327 римо-католиків та 112 віри Моісеєвої). Відомо, що місцеві «латинники» жили з українцями у мирі та злагоді та у побуті переважно користувалися українською мовою. У 1910 році — було 2600 мешканців. Станом на 1921 рік тут налічувалося 2403 жителі, а у 1931 році їх було вже 2587.
А зараз значно менше...  

Погляд на останок

Джерела:

castles.com.ua

andy-travel.com.ua