До числа цікавих для мандрівника куточків Звенигородщини без вагань можна віднести село Козацьке. Вчені припускають, що історичне коріння виникнення перших поселень в окрузі села сягає у VIII-IX століттях, коли, рятуючись від гніту і розорення, яке чинили феодали, селяни тікають у південно-східні степові райони українських земель і заселяють територію сучасного села. Село спочатку мало назву Козача Сторожа, а з XVI-XVII століття – Козача Долина, оскільки село було розташоване в долині Іськів яр. Через постійні сутички зі степовиками село неодноразово змінювало дислокацію, а заодно і назву — Козача, Козаче, а з початку XVIII століття вже офіційно значиться в державних документах під сучасною назвою — Козацьке.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

всю красу яка була можна переглянути на старих ствітлинах...

Офіцина. Будинок управляючего...

Господарська будівля маєтку та стайні. Потім тут був млин...

Центральна алея парку

Панський погріб

Землі Козацького належали магнату Ксаверію Любомирському, пізніше вони переходять у власність Григорія Олександровича Потьомкіна,  а з 1791 року у спадок їх отримує Варвара Василівна Енгельгард (Голіцина), племінниця Потьомкіна та рідна сестра Олександри Енгельгард (Браницької). Чоловік Варвари Василівни Сергій Федорович Голіцин, генерал, георгіївський кавалер і відомий воєначальник. Сергій Голіцин після смерті Катерини II потрапив у немилість до імператора Павла I та 1797 року його разом з усією численною родиною (Голіцини мали дев'ятьох синів) відправили на своєрідне заслання в Козацьке. Цікавий той факт, що разом з опальним сімейством до Козацького приїздить І. А. Крилов, тоді ще не відомий байкар, а такий собі виконавець обов'язків особистого секретаря князя та вихователь його дітей.

А зараз (2018) пройдемо по маєтку... Брама...

господарські будівлі...

Маєток у Козацькому на той час був у занедбаному стані й майже не приносив прибутків. «Село Козацьке було з-поміж тих маєтків, які польські королі роздавали магнатам в Україні після її поділу на польську та російську. Магнати ніколи в них не приїжджали, жили у Варшаві або Вільні й отримували з них лише доходи.. Нескінченний двір, обнесений тином, у глибині якого відкривалися дерев'яні барські хороми, збудовані нашвидкуруч, та шість доволі просторих мазанок замість флігелів, і сад, розведений лише восени, що був лише рядками прутиків», — залишив згадку про тодішній маєток Голіциних відомий літератор Філіпп Вігель, який мешкав тут близько року. 

Будинок управляючего...

Господарювала в маєтку княгиня. Саме вона, маючи неабиякий комерційний хист, примножила прибутки від маєтків в Україні, в тому числі й від маєтку в Козацькому. Проживаючи в Козацькому, Голіцини розбудували маєток і заклали ботанічний сад із розсадником екзотичних рослин, різного роду оранжереями та ставками для розведення риби. Цей сад став першою частиною парку. Другу ж його частину заклали дещо пізніше, завізши понад вісімдесят видів дерев та створивши додаткові ставки зі штучними островами. 

Флігель...

Родзинкою парку вважався каскад ставків у його глибині. До нього вела довга алея, на якій відбувалися кінні прогулянки Голіциних. Кожна водойма мала свої особливості. Наприклад, на так званому Німецькому ставку був насипаний острів із водоспадом. Паркову територію прикрашали архітектурні пам'ятники, центральну частину — двоповерховий палац. Поряд із ним був фонтан, неподалік нього на насипному горбі, котрий мав символізувати не що інше, як Парнас, височіла химерна альтанка.
А потім сталося так, що у 1829 році Сергій Голіцин продав резиденцію з селами Княжою і Топильною таємному раднику Іванові Фундуклею, з 1872 року маєток перейшов Варварі Григорівні Голіциної (1851-1908). У 1885 році побудовано палац в готичному стилі з галереями, залами та баштами. Зараз маєток можемо побачити лише на архівних фото. Нині від будівель садиби залишилися лише господарські приміщення, в яких розміщувалося ПТУ, в'їзні ворота та колишній будинок управителя.

Основний стиль архітектури, використаний у будівлях маєтку, – псевдоготика. Будинок має досить велику площу, крім основних житлових приміщень у ньому були різні галереї, зали. Нині зберігся тільки будинок управителя, частково флігель та нові будівлі, споруджені за наказом наступних власників маєтку. 
В кінцевому результаті маєтності, як і парк, перейшли у власність онуки Голіциних княгині Тетяни Геогіївни Врангель (Куракіна).  Й вона в міру своїх можливостей переймалася як суто господарськими справами, так і парком. Й треба сказати, досить успішно. Великий господарський блок, який знаходиться ліворуч від в'їзних воріт, збудували вже нові власники маєтку.

напівзруйнована хозяйська споруда...

У 1918 році червоний кінний загін під командуванням Григория Котовського зруйнував княжий маєток Голіциних та знищив палац.  
Зараз Козацьке живе простим провінційним життям. Ще до недавнього тут функціонували колгосп (КСП) та професійно-технічне училище № 37, після зникнення яких, потихеньку руйнуються споруди садиби Голіциних, які ще були в наявності — флігель, господарські приміщення, будинок управителя та доволі ефектні в'їзні ворота, дендропарк та ставки захаращується, природа забирає своє...

повернемось на десятиліттся назад у 2013 рік і подивимось на маєток очами mandrivnic

декілька інтер'єрніх кадрів від «Україна Інкогніта»

Джерела:

http://topnews.ck.ua/society/2021/09/29/113240.html

https://mandrivnic.livejournal.com/111620.html

https://uk.wikipedia.org/wiki/Маєток_княгині_Варвари_Голіциної

https://ukrainaincognita.com/cherkaska-oblast/zvenygorodskyi-raion/kozatske/kozatske-sadyba-golitsynykh-ta-dendropark

http://kozatske.narod.ru/photoarhi.htm

https://www.facebook.com/ukrainaincognita/posts/627023949624042