Колиндяни. Також відомі як: Райгород (рус., Укр.) — Стара назва села.

Перший етап будівництва: 15 століття (?).

Останній етап будівництва 1840 рік.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Поселення було засновано на правому березі річки Нічлава (притока Дністра).

1444 рік. Поселення відоме під назвою Райгород.

15 століття. До цього періоду відносять спорудження замку, побудованого шляхтичами з роду Стаменських. Місце для спорудження укріплень обрали на височині біля річки.

1661 рік. Перша письмова згадка села в письмових джерелах.
 

?. Замок в селі служив резиденцією знаменитому шляхтичу Юрію Єжи Володиєвському (1620 — 1672), який став прототипом для одного з головних героїв літературної трилогії Генріка Сенкевича («Вогнем і мечем", "Потоп" і "Пан Володиєвський").
 

?. Володиєвський передає (дарує?) село Ордену Домініканців.

1786 рік. У "Географії королівств Галичини і Ладомеріі" Колиндяни згадуються як місто.

На початку XIX століття замок в Колиндянах перейшов до роду Альбіновськіх, від яких його успадкував шляхтич Корнел Городиський. У той час фортеця вже була зруйнована. Воно й не дивно, адже потреба в оборонних замках на той час вже відпала. Тому новий власник, облаштовуючи в замку свою резиденцію в 1840 році, перебудував замкові вежі на павільйони, а між ними звів класицистичний двоповерховий палац.

Центральна, двоповерхова частина палацу — прямокутна в плані. Її парадний фасад прикрашає великий портик з чотирма колонами іонічного ордера, які стоять на квадратних постаментах. Їх вінчає невисокий уступчастий фронтон. Фасад палацу з боку парку прикрашає великий центральний ризаліт з невисоким трикутним фронтоном. На другому поверсі був  великий балкон, який слугував оглядовою терасою. В'їздом в палацовий комплекс слугували ворота, які, ймовірно, залишилися від колишнього замку, а з протилежного боку на схилах Нічлави був розбитий нерегулярний ландшафтний парк.

Після смерті власника Корнела Городиського в 1898 році маєток успадкував його молодший син Людвіг, австрійський каштелян. Під час Першої світової війни палац було практично зруйновано. Людвіг Городиський почав його відновлення. При цьому деякі декоративні деталі відновлювати не стали.

У міжвоєнний період в палаці розмістили кімнати для дітей працівників маєтку. У радянські часи в ньому функціонував технікум, а установою місця постійного проживання в стінах палацу була тракторна бригада.

В 2008 році палац за смішні 200 тис. гривень купив чортківський бізнесмен Василь Градовий – але, схоже, що робити з махиною, він і сам не знає (інфа от castles.com.ua).
На момент відвідування палац знаходився в оренді у деяких майстрів-реставраторів по дереву з Чорткова(інформація від місцевого населення). Але рухів по його ремонту або реконструкції за період 2013-16 років я не спостерігалось ...

Переклад з книги Афтаназі:
Минуле Колиндян, які лежать в 15 км на південний схід від Чорткова, до цього часу не вивчене науково. Згідно з місцевими даними чи легендами, ця місцевість початково називалась Райгород і була родинним маєтком сім'ї Володийовських. Якогось року на різдво Володийовські мали подарувати цю місцину отцям домініканам. Від коляди (польською — "коленда") з часом перейменовано Райгород на Колиндяни. 

В першій половині ХІХ ст. Колиндяни були власністю родини Альбіновських гербу Ястрженбець. Цей рід в історичних джерелах відомий лише з другої половини XVIII століття. Пізніше у спадок отримав цей маєток Корнел Городиський гербу Корчак (помер 1898 р.), одружений з Леонією Гарниш гербу Порай, володаркою Тлустенького. Родина його, що мешкала на Волині та в інших руських землях, була насправді чисельна та належала до середньо-заможних, не відігравала в житті краю помітної ролі. Великі маєтності згромадив у своїх руках допіру сам Корнел Городиський. Після його смерті, в результаті родинних справ, багатство те знову, одначе, було роздріблене на менші частки. Найстарший син Корнеля — Леон (помер 1868 р.), одружений з Анєлою Скібневською, отримав в якості своєї частки Тлустеньке; середній, Францішек (помер 1871 р.), одружений з Марією Йодко-Наркевич, — Трибухівці; наймолодший же син Людвік (помер 1875 р.), австрійський каштелян — Колиндяни. Був він також останнім володарем цього маєтку. 

В часи якогось з попередніх сторіч на досить високому і стрімко спадаючому березі Нічлави збудовано в Колиндянах оборонний замок. Як він виглядав, зовсім невідомо, тому що будівля, точніше, її руїни, в 1840 р. тогочасними власниками села була перебудована на сучасний пізньо-класичний палац. Після закінчення всіх робіт він складався з трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу та двох стоячих в кутах, значно змодернізованих давніх башт. Двоповерховий палац був зведений у формі прямокутника. Його фронтальна частина була розчленована іонічними пілястрами. Тут був великий портик у вигляді чотирьох іонічних колон на квадратних постаментах. На колонаді розташовувався довгий балкон. (...) 

Домінанту фасаду з боку саду становив ризаліт, в нижній частині розбитий трьома замкненими аркадами у формі півкола, з балконом у верхній частині, поставленим над кам'яною оглядовою терасою. Садовий ризаліт увінчувала також стіна аттику. Всі фасади оживляли гримси (не гримзи!). Палац був накритий високим гладеньким чотирискатним дахом, з двома довгими потинькованими коминами. 

Інтер'єри мали регулярне планування. Біля портику знаходилась простора вітальня, а з лівого боку хол з парадними сходами. Таку ж як вітальня площу займав посередині садової половини палацу нижній салон. Представницький вигляд мав другий поверх з двома однаковими за розмірами квадратовими салонами, які розміщалися над вітальнею та над нижнім салоном. До обох салонів примикала з правого боку велика прямокутна їдальня з чотирма вікнами — двома від під'їзду до палацу і двома від саду, та підлогою з кількох видів паркету. До 1914 року її стіни прикрашали голландські натюрморти. 
Інші кімнати — кабінет, бібліотека та житлові приміщення. Скрізь були печі з кахлів, а в салонах та їдальні — ще й каміни та стильні жирандолі. Стіни були вкриті барвистими шпалерами.

Під час Першої світової палац був цілком зруйнований. Через те, що в міжвоєнний час знищені були ще й усі сільгосп-знаряддя, власники вже не змогли підняти палац до минулого стану, лише відремонтовані мури віддали на громадські потреби. В палаці розмістилися кімнати для дітей працівників маєтку. 
Короткі галереї з прямокутними дверима з'єднували палац з шестикутними павільйонами, переробленими з давніх башт, накритими також шестикутними шатровими дахами. Стіни галерей були декоровані пілястрами та напів-колонами. Зверху їх прикрашала сліпа балюстрада, утворюючи щось подібне до фриза. Окрім великих квадратних вікон кожна галерея мала ще по одному круглому віконечку з рамою у вигляді розетки. В галереях містилися коридори, кухня та кімнати для гостей. Завершував оздоблення павільйонів аркадний неоготичний фриз. Весь палац був суворо симетричний. 

Вид палацу з саду. За аквареллю А.Гроттгера

Біля правого павільйону знаходилася велика оранжерея. Перед палацом простягнувся круглий, низенько підстрижений газон, з яскравим килимом квітів посередині. Перед в'їздом на дитинець стояла стародавня брама, яка, як і павільйони, залишилася від старого замку. Чарівність кілька-гектарного нерегулярного ландшафтного парку створювалась завдяки його розміщенню на підвищенні та на узбіччях стрімких берегів. Тут, крім старих лип, кленів та тополь, росли також сливи

декілька старих фото:

Джерела:
zamki-kreposti.com.ua
chortkov.glo.ua
www.castles.com.ua
www.europeana.eu
nac.gov.pl