Перші відомості про місцеву церкву походять з 1515 року. В коментарях до акту генеральної візитації парафії 1730-1733 років дослідник І. Скочиляс зазначив, що церква в Кліцьку збудована 1603 року. На стінах церкви збереглися багато різьблених написів. Іконостас був зроблений у 1674 році, тоді ж розмалювали інтер'єр. Реставрація церкви відбулася у 1686-1687 роках (вигляд до реставрації – акварель Антіна Вариводи, 1931 року), а 1707 року під неї був підведений кам'яний фундамент. Обновлена у 1808 та 1880 роках. В церковному інвентарі, складеному 12 липня 1838 року, зазначено, що церква збудована 1692 року(?) і мала розмір 5 на 3,5 сажня. З 1877 року парохом в селі був о. Антін Бачинський. Варто зазначити, що при о. Бачинському церква була відремонтована 1880 року. Він також мав намір збудувати нову церкву і 1905 року попросив дозволу на розібрання чинної, адже в 1904 році відомий архітектор Василь Нагірний виготовив проект нової мурованої церкви. Але справа не була доведена до кінця. З 1955 по 1989 роки церква використовувалася як архів та склад книжок, що і врятувало її від руйнації. Чинний вигляд отримала після реставрації, яку розпочали у 2005 році. 22 квітня 2008 року горіла – в результаті було частково пошкоджено покрівлю і стіни. Героїчні зусилля було докладено, щоб покриту бляхою. Церква в користуванні громади УГКЦ. Пам'ятка архітектури національного значення.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Пофарбовану у блакитний колір церкву відчистити від фарби, відремонтувати її верхи та перекрити їх якісним гонтом ручної роботи. Ця робота була проведена протягом 2006-2007 років. Кошти на це зібрали самі парафіяни. Та, на превеликий жаль, у квітні 2008 року церкву підпалив один з мешканців села, з соціально неблагополучної родини та не зовсім психічно здоровий. Спершу дим йшов між стелею храму і покрівлею, і ззовні його не було видно — аж потім, коли він просочився з-під гонту, люди забили на сполох. Пожежу ліквідували аж вісім відділень Державної пожежної охорони з Городоцького і трьох сусідніх районів. Та все ж таки вогонь встиг знищити 20 кв. м покрівлі та пошкодити 20 кв. м стін бабинця. На 2018 рік пошкоджена частина ще була  тимчасово "залатана" — на справжню реставрацію треба збирати кошти.

"Храм Успіння Пресвятої Богородиці в Кліцьку зведений 1603 року, дзвіниця також походить з XVII століття. Церкву не раз ремонтували та поновлювали у XVII–ХІХ століттях, проте відголоси давніх традицій галицького храмобудування у ній навіть дужчі, ніж у Комарно. Церква в Кліцьку – унікальний храм-літопис. Крім стандартних різьблених написів, в яких зафіксовані дати ремонту та підважування церкви, на стінах з усіх боків храму видніються нерівно вирізані слова і зображення хрестів, залишені звичайними парафіянами у XVIII–XIX століттях. Деякі з них ще можна розібрати. Так, дізнаємося, що "та церква буд. 1603 р.", а "року Божого 1735 злодії церкву викрали" (тобто обікрали). Є навіть цілий вірш во славу Господа, що закінчується словами "неустанно влекуть апостоли".

У западинах різьблених написів залишилася блакитна фарба як нагадування про величезну працю, вкладену у відродження церкви. Якщо в Комарно церква потерпала від старості, то в Кліцьку довелося робити подвійну роботу, спочатку ліквідовуючи наслідки попередніх "оновлень" – храм стояв блакитний і під бляхою, як сотні інших по всій країні. Ідею відновлення церкви у первісному вигляді подав тодішній голова інституту "Укрзахідпроектреставрація" академік Іван Могитич. Він неодноразово приїздив до Кліцька, а коли громада взялася до справи, виступив у ролі наукового консультанта. Одним із перших підтримав цю ідею уродженець Кліцька Іван Андрійович Гель. Цей громадський і політичний діяч, колишній дисидент і політв'язень, правозахисник та борець за відродження греко-католицької церкви фактично став основною рушійною силою відновлення храму. Вже літня людина з підірваним здоров'ям він усі свої гонорари та журналістські виплати віддавав на реставрацію та особисто контролював, як ведуться роботи. Без нього відновлення Успенської церкви не відбулось би. Крім Івана Андрійовича, пожертви, звісно, давали й парафіяни.

360º панорама. Для перегляду в повноекранному режимі, з високою якістю, натискаємо на значок Toggle Fullscreen англійською мовою, перший в правому верхньому куті

Чотири тисячі євро надала для відновлення храму німецька благодійна організація "Церква в потребі", до якої громада зверталася з листами. Підготовчу роботу виконали самі парафіяни, зокрема, фарбу, що глибоко в'їлася в деревину, відшкрябували вручну, а запрошені з Косова майстри професійно перебрали верхи церкви й перекрили її колотим ґонтом, вивареним у маслі.
І диво сталося – храм і дзвіниця знову були "дерев'яні". На черзі – заміна цементного фундаменту церкви. Для того, щоб підмурок "дихав" (а це вкрай необхідно для дерев'яного храму), його слід робити з каміння, та ще й без розчину. Всередині церкви, де нині змішуються запахи ладану і свіжого дерева, можна побачити іконостас – "збірник" різночасових ікон і різьблення."

Дерев'яна, тризрубна, триголова. Складається із трьох квадратних у плані зрубів із великим квадратом у центрі. Центральний зруб вище бічних, перекритий чотирисхилим наметом з двома заломами, бічні зруби — чотирисхилими наметами з одним заломом. Піддашшя лежить на випусках вінців. Зруби над піддашшям ошалені з нащільниками, стіни укріплені стяжками. Побудована з липового дерева на дубових основах. На зовнішніх стінах численні написи різного змісту, найбільш рання належить до 1661 року. У формах споруди простежуються архаїчні риси, властиві дерев'яної архітектури XVI століття. Пам'ятка відрізняється мініатюрними розмірами. В інтер'єрі всі розділи відкриті до ліхтарів. У центральному зрубі на верхньому рівні четверика та на рівні другого залому – хрестові затяжки. У бабині та східному зрубі на рівні заломів — по одній парі хрестових затяжок. Центральний об'єм відокремлений від бабинця двоярусним вирізом. На стінах – альфрейний живопис. В інтер'єрі – живопис 1674 року. На захід від будівлі розташована дзвіниця. Дерев'яна, двоярусна, із шатровим завершенням, каркасної конструкції. Пам'ятки становлять гармонійний ансамбль галицької школи народної архітектури.

Акварель. Антін Варивода.

Джерела:

www.derev.org.ua

andy-travelua.livejournal.com

nevsepic.com.ua

denied.org.ua

rbrechko.livejournal.com