Напевно, це самий гармонійний з усіх дерев'яних римо-католицьких храмів на Львівщині!
На рівні з прегарним Язлівчиком. І по віку ровесники: в 1932 році заклали фундамент (турківський священик І. Кулаковський придумав звести в селі святиню) — а в 1933 році, в листопаді храм вже й збудували. 

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Освятили зрубну і вкрай гармонійну споруду з височенною сигнатуркою 16 липня 1934 року — під титулом Матері Божої Параманної (Скорботної). Довго за призначенням будівлі не судилося використовуватись. Прийшли сов'єти, потім війна і за нею вже надовго радянська влада.

Зараз тут пустка, а замість вівтарю якийсь мотлох, що рипить під ногами прогнилими дошками. На хори ведуть сходи, але залазити треба закуратністю та на свій страх і ризик, бо споруда виглядає вже не дуже міцьною. Ліва стена пішла в завал і тримається тільки на тросах, скільки — ніхто не відає. 

Стеля нагадує стелю костелу в Розлучі. Входить в число одинадцяти нині існуючих дерев'яних костелів Львівщини першої пол. ХХ ст., як і всі вони, не має статусу пам'ятки архітектури. 

Споруда перебуває у стані напівруїни. Стоїть незамкнена, всередині — сміття, залишене тими, хто приходить сюди випити і розважитись. Храм поки стоїть — буквально в тіні мурованого гігантського храму УГКЦ (1997). Контраст між ними промовляє сам за себе. Скільки ще стоятиме — ніхто не знає.

Якщо хтось має в домашньому архіві старі фотографії до 2008 року просимо надати їх для доповнення статті. Можливо Ви маєте фото з внутришнім вбранням храму і алтарної частини, було би дуже цікаво побачити їх. Заздалегідь дякуєм за допомогу...

трошки архівного фотоматеріалу...

1938

Фото із "Koscioly i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewodztwa ruskiego", tom 5. Стан на 1996 рік.

2008

2010

P. S. У липні 2014 року експедиція у складі Марціна Нєвалди, Пьотра Стшетелського (фундація "Генеалогія поляків" (Краків-Польща) та Олени Замойської (Україна) з дозволу священика місцевої греко-католицької церкви оглянула стріх, де й виявили давні метричні книги як греко-католицької, так і римо-католицької парафій села. 
Метричні книжки зберігалися у скрині, і тільки тому збереглися, адже ніхто сюди не піднімався щонайменше кілька десятків років, і поверхня була всіяна голубиним послідом та черепами щурів — єдиними багаторічними мешканцями. 
Документи були перефотографовані і передані в цифрову бібліотеку "Малопольського генеалогічного товариства" (Małopolskie Towarzystwo Genealogiczne), а оригінали передані священиком в українські архіви.

Джерела:

https://castles.com.ua/ilnyk.html

http://www.derev.org.ua/lvivska/ilnyk.htm

https://koscioly.livejournal.com/1025.html