Перше поселення Вишина на теренах Добромиля заснував у ХІІ столітті дворянин Виш перемишльських руських князів. Пізніше воно отримало назву Гущак і стало частиною міста. У 1566 році місто отримало магдебурзьке право. У 1876 році Добромиль став центром повіту, а в 1940-1963 роках. був районним центром.
Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії у Фельштині (нині — Скелівка). На початку 30-х років XVI століття у Добромилі збудували коштом Гербуртів дерев'яний храм, проте пожежа 1535 року його знищила. Тому у II половині XVI на новому місці спорудили сучасний мурований храм, який освятили під титулом Пресвятої Трійці.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

 
Такою ми її бачимо по дорозі з центру, з 2013 року в її зовнішності майже нічого не змінилось, навколо лише новий асфальт, плитка, а церква все така ж...

дзвінниця

Єпископ перемишльський Генрик Фірлей (1631—1636 рр.) виділив 700 флоринів, що залишились у добромильській парафії після смерті Яна Відавського на перебудову церкви. У 1646 році святиня вже мала титул Преображення Господнього. Згідно з протоколом канонічних відвідин 1648 року, поблизу храму стояли дві каплиці: більша — Самуеля Конєцпольського (можливо т. зв. "каплиця Гербуртів") і менша — Яна Орлянчика. При церкві підносилась дерев'яна дзвіниця, а цвинтар був оточений муром і частоколом. 
У тому ж році під час козацьких наїздів у цей край один із їхніх загонів побував у Добромилі. Польську шляхту містечка чекала доля новоміської. А римську церкву, козаки Богдана Хмельницького знищили. 

зайдемо в середину...

а так було в 2017

У I половині XVIII століття храм ґрунтовно відремонтували та добудували за кошти Михальських — зокрема Войцеха Михальського — тогочасного державного радника Добромиля. Тоді церкву було посвячено як Розп'яття Христового. У 1743 році власник міста Блажей Красінський розпочав перебудову храму. Навпроти каплиці Гербуртів за його кошти  та його брата Войцеха збудовано каплицю Кінги, а з півдня вимурувано нову захристію. 
Цілого ряду змін зазнав храм і всередині. Напевне, цей Красінський і вмонтував на церкві герб своєї родини. Окремо підносилася дерев'яна дзвіниця (1731 р.). Дах покритий черепицею, а куполи й фасадні карнизи оброблені білою бляхою. Прихрамовий цвинтар вже був оточений муром. У 1793 році поховання перенесли за місто, де заклали загальний міський цвинтар. Нові ренесансний фасад і захристія повністю змінили первісний вигляд.

Перебудова менше торкнулася інтер'єру. Овальне барокове склепіння спиралося на ренесансний аттик із заглибинами, у яких зображено святих у бароковому стилі. У цьому ж стилі виконані головний вівтар і постать Ісуса Христа (скульптор Віслоцький), казальниця, хрестильниця і старий кивот, вмурований у стіну. Підлогу зробили кам'яною, стіни побіліли. Очевидно, тоді ж поставили дерев'яні лави. На двох з них збереглися вирізьблені долотом тексти. У правому ряду напис: "Poczynaią się dla Mieszczan 1761", а в лівому – "Dla Mieszczek zaczynaią się". Прикрасили й каплицю блаж. Кінґи. Крім цього, в її ліву стіну вмонтували лінію прослуховування. Є дві версії про її призначення. За однією – це своєрідний таємний телефон, за допомогою якого шляхта обговорювала свої певні плани. Інша, правдоподібніша, стосується таємниці сповіді інфікованих хворих: на одному кінці "слухавки" сидів ксьондз, а за кілька метрів від нього знаходився хворий вірянин, який каявся у вчинених гріхах. На думку мистецтвознавців, конструкція тунельної нави і вівтар разом з ренесансовим оздобленням склепінь належать до школи майстра Яна Баптисти з Венеції. 1719-1722 роками датуються розписи й епітафії, а також вівтар.

5 липня 1753 року храм консекрував єпископ В. Сераковський. Ще однієї ґрунтовної перебудови храм зазнав у 1772 році, а 1884 року його частково перебудували. Навіть після таких ґрунтовних перебудов усе ж збережено первісні риси будівлі, яка зовні більше нагадує церкву, ніж храм XVII — середини XVIII століття. Документ єпископської візитації 1783 року вже містить запис про бічні вівтарі св. Яна Непомука і св. Йосифа.
В інтер'єрі ж, навпаки, від попереднього не залишилося практично нічого. На ренесансний атик опирається овальне склепіння, розмальоване в стилі бароко. В атику є ряд заглиблень, в яких вміщено зображення святих у стилі бароко. У цьому ж стилі виконано також головний вівтар, казальницю, хрестильницю і старий кивот, вмурований у стіну.

Частина 2 тут ====>

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Костел_Преображення_Господнього_(Добромиль)

http://dobromyl.org/2015/03/kostel-sv-preobrazhennya-gospodnogo-s/

http://rkc.in.ua/index.php?&m=k&f=alvlvss&p=lvssdmpg&l=u

https://polona.pl/search/?query=Dobromil&filters=public:1