Текст і частина фотографій наведених у даній статті використані з люб'язного дозволу Сергія Котелко, з його розповіді, після відвідин містечка Червоне 6 серпня 2011 року. Текст з того часу не втратив актуальності. Фото проєкту з липня 2015 та березня 2016 року, як завжди, доповнять розповідь. Фотоматеріал було перероблено у 2023 році, при підготовці статті до перенесення на нові платформи...

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

йдемо далі в двуповерхову прибудову

Тепер ми в прибудові, що з'явилася нібито після 1905 року. У мене є велика мрія — заборонити продавати синю фарбу в країні. Нею в Україні фарбують все, і все псують. Хоча тут вже фарбуй не фарбуй, краще / гірше не буде ..

Путі сюди два, один з заднього ґанку де ми заглядали на гальорку домашнього театру і другий, через двір-колодязь з головного корпусу

ось він зверху

далі обережно сходами на другій поверх

Добралися до даху — добротні дошки підлоги у 2011 році на здивування ще були живі. В 2016, нажаль вже вже ні...

У прибудові коридорна система планування і безліч невеликих кімнат. В кімнатах було пічне опалення. Кімнат було багато, вони виходили на обидві сторони будівлі — в кожній кімнаті "турботливими" громадянами видовбані панські печі вже не знаю на що. В кожній. І тепер там сяють ось такі дірки. Упевнені, це було зроблено вже після 1991 року.

Внизу, на першому поверсі (хоча це могло бути й на заскленій нині веранді в правій частині головної будівлі), наскільки я пам'ятаю під зимовим садом, ми знайшли ось такий металевий жолоб для стоку води — моя уява намалювала тут палацову ванну ...)

Інші приміщення першого поверху носять явні сліди пожежі. На одній зі стін з під слідів пожежі проступив колишній розпис на стінах ...

Виходимо назовні через ганок і обходимо палац у заднього фасаду.

Пілястри і вікна заднього фасаду палацу.

Коридор першого поверху флігеля...

На задньому дворі — залишки невеликих кам'яних воріт і невисокої огорожі в тому ж неоготичному стилі що і весь палац. Вони захищали задній двір.

На цій фотографії 1975 року ще на своїх місцях: кам'яний паркан, ворота на задній двір і металевий паркан. Зверніть увагу, що металевий паркан (видно зліва) в тому ж стилі, що і паркан перед головним фасадом (перша фотографія першої частини)

Швидше за все, це і є колишня третя вежа. Але не поспішайте звинувачувати радянську владу в її знищенні — можливо вона зникла після ще однієї масштабної реконструкції палацу, розпочатої Федором Федоровичем Терещенко на рубежі 1914 року, в процесі якої як ми пам'ятаємо, з'явилися контрфорс, водограї, портик головного фасаду, і ... зникла третя вежа. Це підтверджує одна з найпізніших фотографій передреволюційного часу, на якій третьої вежі не видно.

Порівняння фотографій — зліва датується "близько 1914 року" — третя вежа добре видно, а на фрагменті тієї фото, що я наводив вище (справа) у зв'язку з перенесенням фонтанів і явно зробленої пізніше — її вже немає (зауважте, портика перед головною вежею теж ще немає).

Ганок колишньої вежі.

Підемо далі ...

Пройшовши через арку потрапляєш в наступний відкритий двір.

Добре видно вкладені віконні прорізи — спроба врятувати палац від подальшого руйнування (Насправді тут і була відкрита веранда, можливо колишній зимовий сад). Напевно це роблять черниці, яким нині належить палац.

вид зсередини

У книзі відомого польського краєзнавця Афтаназі висловлено припущення, що за цими вікнами переховувався зимовий сад. Десь в інтернеті прочитав скарги ченців на відсутність грошей. Того що вдалося добути вистачило тільки щоб з цього боку, де і знаходиться тепер власне жіночий монастир, вставити пластикові вікна. Не знаю, це від безвиході або від несмаку або від байдужості ... Єдине і безумовно корисний результат цього — те що в приміщеннях на цій стороні тепер напевно не вогко. На другому поверсі залишилися старі дерев'яні рами. Може варто було хоча б повторити їх профіль?

Тут же залишилися оригінальні кріплення водостічних труб і водостік. Тільки труб ось немає. Вода руйнує палац день за днем.

Палац з цього боку закінчується ще однією, малою аркою.

Правий боковий фасад. Дорога веде до других воріт. Споруда справа недавно практично втратила зовнішнього декору.
Якщо піти по ось цій дорозі, що йде уздовж палацу і нинішнього городу то потрапляєш до ще одних старих воріт.

На воротах зберігся замок можливо ще часів Федора Федоровича Терещенка ...

Федір Федорович покинув Росію після перевороту 1917 року і помер в місті Vannes, що на північному заході Франції, в 1950 році. У Червоному розмістили безпритульників. У 1928 році тут сталася серйозна пожежа, що начисто знищила інтер'єри палацу. Був зроблений ремонт, але всередині вже ніколи не було як раніше. У 1948 році тут відкрилося фабрично-заводське училище — ФЗУ, про що свідчить напис на головній вежі палацу.
З листування сайту: -
В.В. Ширинська-Шихматова, онучки дочки Федора Федоровича Терещенка Наталії:
"Вона (Наталія Федорівна, донька Федора Федоровича Терещенка — С.К.) часто згадувала свого батька. У той час він ходив у великих чоботях з чорної шкіри, був прекрасним вершником, а також виграв перший приз з гри на піаніно в Київській консерваторії. Протягом декількох років він дав кілька концертів у Франції. Крім цього його захоплювала астрологія і гомеопатія, він навіть написав кілька книг про це. Навіть написав книгу про духовне посвячення.
Але ймовірно найбільше він любив швидкість. Він мчав на авто, влаштовуючи змагання з поїздом, в якому їхала його мати, мати кричала на нього, але це траплялося щоразу, коли вона кудись їхала ... "

Початок та продовження:

Частина 2

Частина 2

Частина 4

Частина 5

Частина 6