Библо́ — село в Україні, у Старосамбірському районі Львівської області. Населення на 2001 рік становило 414 осіб. Розташоване на річці Чижці, за 43 км на північний захід від районного центру.
Село починається присілком (хутором) Твержа, який має історичне походження від оборонної фортеці, заснованої в ΧΙV ст. Крім Твержі, колись до Библа належали тепер відсутні хутори Ціщини, Рудки і Кусики.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Вважається, що назва села пішла від того, що його власником були польські пани Бибельські. Грушевський Михайло вважав рід Бибельських українським, який з часом полонізувався. Народні перекази свідчать, що назва пов'язана з переписуванням церковних книг — Біблії. В ΧΙΧ ст. на гербі села було зображено граблі та косу, що перетинаються, посередині — рогач, вістрями вниз. В місці їх перетину розміщений серп. Така символіка вказує на сільськогосподарський напрям життя селян.

В історичних джерелах село Бибель згадується з 1361 року. В написанні під назвою Библо згадується, зокрема, в 1785—1788 роках. За княжих часів село розташовувалось там, де тепер є Нове Місто. У 1241—1242 роках під час нападів татар село було знищене. Вціліле населення переселилось на 3 км нижче, і нове поселення назвали теж Библо.
У грамоті від 1361 року король Казимир III підтверджує своєму "слузі" боярину Ходку Бибельському право на володіння селом Библом. Пани Бибельські були власниками сіл Библо та Комаровичі в ΧΙV ст.

Більшість земель села належала родині Прокоповичів. У ΧVΙ ст. територія села належала землевласнику Станіславу Бажі (пол. Barzi). Після скасування панщини в Австрійській імперії 150 моргів поміщицької землі перейшло до нового пана — Тарнавського. За часів володіння Тарнавських (батька Юзефа, а після його смерті — сина Єжи) був збудований двоповерховий палац з багатим оздобленням та розбитий парк із рідкісними деревами. Зруйнований палац і деякі дерева ще збереглись дотепер. Коли господарство почало занепадати, Є. Тарнавський продав частину земель заможним селянам, а решту — новому пану — Вільку. Вількова родина господарювала на цих землях до 1939 року, а пізніше виїхала.

У 1922 році в селі засновано читальню товариства "Просвіта". У 1936—1938 роках збудований Народний дім товариства "Просвіта". В той час організований дитячий садок. У 1928 році в селі проживало 707 осіб, серед яких було 155 римо-католиків та 15 євреїв. 30 червня 1939 року село зайняла Червона Армія, був організований тимчасовий уряд місцевої влади. Під час Другої світової війни багато селян виїхало на роботи в Німеччину.

Здійснювався національно-визвольний рух. У 1939 році в село з Перемишля від проводу ОУН був присланий Хробак для підготовки юнаків до військової справи. Одразу організувалось 14 осіб. З часом кількість зросла до 50 юнаків. Тренування проходили на горі Валок. У неділю вони збирались на пасовищі села на т. зв. "паради" у формі січових стрільців. Ці хлопці не йшли в УПА, а працювали підпільно. Після війни, 1948 році створений колгосп ім. Молотова.

Вперше сільський священник Прокопій згаданий в документі 1452 року. Церква згадана в податкових реєстрах XVI століття за 1507, 1515, та 1589 роки. В Крехівському пом'янику є згадка про монастир Воздвиження Чесного Хреста в Библі.
Відновили церкву на початку XVII століття, бо місцевий священник згаданий в податковому реєстрі Перемиської землі за 1628 рік.

Дідич села Єжи Богуслав з Плешович Фредро 3 грудня 1708 року надав привілей на ґрунти, якими парохія віддавна користувалася, пароху бибельському о. Григорієві і його братові Андрієві — синам попереднього пароха о. Дем'яна. Невідомо, що сталося з попередньою церквою. Теперішня дерев'яна збудована у 1825 році.

Бибельська церква привернула увагу і митців, зокрема її намалювала аквареллю Олена Кульчицька. Від 1960 до 1989 року вона стояла зачиненою. Первісно відкритий зруб підопасіння 2004 року обшалювали пластмасовою вагонкою, спотворивши її естетичний вигляд. Також пластмасова вагонка замінила і вертикальну шалівку стін надопасіння.

Всередині церкви стіни отиньковані у 1960 році. Після відкриття церкви 1989 року стіни всередині оббили картоном і помалювали. Цікаві різьблені царські двері з мотивом соняшника та лише з одним клеймом Благовіщення і дияконські — у формі граток. На захід від церкви розташована квадратова стовпова дзвіниця з сильно нахиленими до середини стінами.

2004

2012

Зараз з церкви та дзвіниці пластмасову вагонку знято та обшальовано дерев'яними дошками закругленої форми, під зруб. Що на цей час в середині — невідомо. Буквально перед нашим відвідуванням, церква була пограбована. Було прийнято рішення не турбувати місцевих жителів, які вважають що їх церкви грабують не тому, що немає навіть простенької сигналізації, а через туристів-фотографів ...

2013

Джерела:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Библо

http://decerkva.org.ua/byblo.html

Mxm ts