Це зовсім поруч з Тернополем, майже східна його околиця. Від обласного центру Байківці відділяє окружна дорога. Більша частина села — це сучасні заміські садиби тернополян. І тільки проїхавши декілька кілометрів сільських доріг, побачимо на горизонті якби велику, а насправді маленьку, римо-католицьку церкву, збудовану у міжвоєнний період, яка добре збереглася.

Підтримайте проект своїми лайками, поширенням та благодійною грошовою підтримкою. 

Дякуємо всім Вам за те що Ви з нами!
Нагадуємо, там де це можливо, по кліку дивимось великі картинки.

Фінансова допомога на підтримку нашого проекту: https://uaaheritage.blogspot.com/2022/07/blog-post_31.html

Перша писемна згадка про Байківці відноситься до 1653 року. Відомо, що на початку ХІХ століття село належало Шеліським, і надалі часто змінювало своїх власників: Подлєські, Фредберги, Нєсіловські... Перші збудували у Байківцях панський двір, який дійшов до наших часів. Головний вхід до споруди був прикрашений портиком з двома парами іонічних колон — зараз від нього не залишилося нічого, а це була головна і єдина прикраса будівлі.

На початку ХХ століття Байківці належали до римо-католицької парафії в сусідньому Чернілові Мазовецькому (сучасна назва — Жовтневе). У 1901 році на кошти Леона Подлєського було збудовано невеличку дерев'яну капличку.
Лише у 1936 році за ініціативою Юліуша і Марії Фредбергів у Байківцях заклали новий мурований храм. 

До спорудження церкви своїми коштами долучилася і родина Ірени Нєсіловської, яка в міжвоєнний період володіла Байківцями. Є думка що саме вона була головним спонсором зведення в селі прегарної та стрункої римо-католицької церкви. Освітили її восени 1937 року.

Святиня зведена з каменю у формі хреста. Її центральний портал прикрашений портиком з колонами. З правої сторони, асиметрично фасаду підіймається над будовою витончена башта, завершена шатровим дахом. В радянські часи храм був покинутий, але добре зберігся. 

За різними даними зараз їм переймаються чи то православні, чи то греко-католикі (в останніх, до речі, зовсім поряд є своя церква св. Параскеви). Хоча судячи з фотографій Ірини Пустиннікової внутрішнє вбрання вказує на римо-католиків. Головне, щоб замість сиґнатурки та дашку на вежі віряни не вліпили промосковські цибулини з дешевою і лискучою булатною бляхою (до речі, церква присутня на сайті rkc.in.ua, але хто її обслуговує не пишуть).

Церква висвячена на ім'я св. Шарбеля. Відомо, що храм був філіальним. Зараз дах храму та шатер башти в поганому стані, хоча все інше виглядає зовсім не погано. Но як ми знаємо — руйнація як раз з даху і починається, те що можна зробити умовно за «копійки», потім виливається великими тратами…

Сайт rkc.in.ua підтверджує передачу храму римо-католикам та те, що 27 вересня 2020 року його освятив архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископів Едварда Кави та Броніслава Бернацького. Під час цієї урочистості у храмі було інтронізовано мощі св. Шарбеля. 

1939

погляд на останок

Джерела:

http://andy-travel.com.ua/baykivci

https://www.castles.com.ua/bajkowce.html

https://templesua.jimdo.com/костели/байківці/

https://rkc.in.ua/index.php?m=k&p=tptpbksz/

https://rbrechko.livejournal.com/165254.html