Рятівники…лебедів

Людмила ШУНКОВА.

Про врятування білосніжних пернатих на Іванківщині Київської області я дізналась із повідомлення жительки нашого селища Тетяни Євтушенко в соціальній мережі «Фейсбук».

А рятівниками виявилось подружжя Заболотних з Обухович. Вони – не місцеві. Два роки тому облюбували і придбали будиночок під дачу у цьому селі. У березні минулого року переїхали сюди на постійне проживання. Це не вплинуло на їх роботу: Антоніна Костянтинівна працює онлайн, Микола Валерійович – моряк-контрактник.

Разом з дітьми: 11-річною Кароліною, 2,5-річною Ніколь та собаками (двох котів та чотирьох собак мали власних, а трьох собак з числа бездомних забрали у «КітПес» в Іванкові, також з села підібрали трьох кошенят. Дякуючи «КітПес», зазначають, та особисто волонтеру цієї організації Марині Шумейко, всіх стерилізували) люблять прогулюватись у лісі, побіля ставка у центрі населеного пункту, неподалік якого живуть.

Минулої весни на обуховицький ставок прилетіли лебеді, згодом народилися лебедята. Восени зграя полетіла у теплі краї, але один, який був травмований (влітку ще маленьким заплутався у рибальській жилці), залишився. Пізніше вона двічі прилітала за ним, але вирушити з нею він не зміг. Доки не настали холоди, плавав на ставку, а коли його стала сковувати крига, заховався в очерет і рідко коли виходив звідти.

– Дізнавшись про це з Фейсбуку, вранці одного дня (було це наприкінці жовтня минулого року), – розповідає Микола Валерійович, – ми з дружиною під'їхали до ставка. Не побачивши білосніжного красеня, через згадану соцмережу зв'язалися з представниками «Київської групи спасіння тварин» KARG. З'ясувавши, що лебідь не літає, вони прибули о 16 годині в Обуховичі. Двома човнами: моторним (де розмістились ми з оператором, який готує матеріали для фільму «Дике місто», та волонтером із групи спасіння тварин) та ще одним – на веслах – стали обстежувати у темряві водойму, яка на той час вже була вкрита тонким льодом. Майже за годину обійшли усі зарості очерету. Знайшовши птаха, виловили його сачком. Лебідь був доставлений ними у Національний парк «Межигір'я», де утримуються врятовані білокрилі красені, займається якими Сергій Григор'єв.

До речі, у той же день на території області згадана група, працюючи до 4 годин ранку, врятувала, окрім нашого, ще двох лебедів…

Другого, напівзамерзлого птаха – на цей раз лебідку – Миколі Заболотному довелось рятувати самому. На початку минулого тижня його дружина дізналась через Фейсбук, що на річці Тетерев у районі радіозаводу плаває лебідь. У вівторок, 9 лютого, коли йшов сильний сніг, вони з чоловіком поїхали на те місце. Подзвонили у Київ. На цей раз з групи спасіння тварин їх попросили переконатися, чи дійсно птах не літає та спробувати зловити його самим. Бо дороги поперемітало снігом і добиратись у наше селище було складно.

– Звернулись до мешканки Іванкова Надії Рогової, яка підгодовувала тварину, аби вказала місце його перебування, – пригадує Микола Валерійович. – Жінка розповіла, що коли покликати: «Гулі-гулі…», то він може підпливти до берега. Але у той час наблизитись йому вже не було як: річку вкривав лід. Тож довелось шукати спосіб, як дістати птаха з води. Купили пшона для приманки лебедя, чоловічі гумові чоботи у «Будсфері», мотузку (для підстраховки) та великий сачок у рибальському магазині. Доки лебідка перебувала на воді, добратись до неї було неможливо. Але згодом вона вилізла на лід і намагалась почистити пір'я (верхня частина голови і половина тулуба були вкриті льодом). Добравшись по тонкій кризі, я зміг накрити її сачком. Взявши в руки, поповз до берега. Посадивши птаху у мішок, завезли з дружиною у «Межигір'я». Доки доїхали туди, лебідка відігрілась, ожила…

Зважаючи на таку готовність виявляти милосердя, цікавлюсь у співрозмовника, чи не доводилось йому раніше брати участь у надзвичайних ситуаціях, коли потрібна була комусь допомога.

– Першу медичну допомогу, – говорить Микола, – бувало, що надавав потерпілим. А от лебедів рятую вперше. І то – завдяки дружині, яка має добре, співчутливе серце і не може бути байдужою до чужої біди. Ось і в цих випадках усі організаційні питання вирішувала сама: зателефонувала в групу спасіння тварин, з'ясовувала, що потрібно робити і як, потім зв'язувалася з Сергієм Григор'євим із Межигір'я. Дякуємо всім небайдужим людям.

Можна тільки порадіти за те, що наш край поповнився такою милосердною родиною зі світлими душами…