Чому слід відмінити ПДВ. «Грабіж, загорнутий в плівку від шоколаду» — стосується кожного, особливо «не платників ПДВ»
Що таке «поняття» – це те, як ми розуміємо зміст поєднаних звуків — слів, а саме, це асоціація слова з образом. Наприклад, коли сказати «жовтий» — відразу виникає асоціація кольору.
Це допомагає людям формувати думки, впорядковувати інформацію. Але також, це може стати небезпечним інструментом, яким користуються вже століттями — коли «не хороші» поняття підміняються «хорошими» і люди не помічають цих підмін, схвалюють їх, замість того, щоб бити на сполох.
Наприклад з початку 20 століття почали робити розбійні пограбування і вбивства — назвали «розкуркулення», надали благородного відтінку «землі селянам, фабрики робочим» і в ім'я «добра для народу» почали масовий терор, вбивства, грабежі – а потім «система» ще й возвеличувала десятиліттями, а в нашого східного сусіда то й досі згадують «взірцевих слуг держави» НКВСівців та «добрі справи Леніна – Сталіна».
Часи змінилися, та методи – ні. Тому завжди намагайтеся не просто сприймати, а дивитися, що собою несе поняття, для чого робиться і якою ціною.
Наприклад візьмемо «ПДВ» – в загальному, держава формує благородний відтінок цього поняття. Це необхідний податок, який сплачують великі підприємства, тим самим наповнюючи бюджет країни і допомагаючи знедоленим громадянам, підтримуючи малий бізнес які цього робити не можуть. Спеціально для цього й поняття допоміжні створені: «платники ПДВ», «не платники ПДВ», «великі платники ПДВ». Складається враження – що якщо ти не платник ПДВ – це тебе не стосується.
А якщо є сумніви у благородності ПДВ та його сплати, щоб відбити бажання дізнатися, чи це дійсно так, і як це робиться держава придумала Податковий кодекс, де це поняття розкривається так «зрозуміло», що путаються досвідчені бухгалтери, роками пробуючи вникнути в суть поняття та процес роботи з ним, а не те, що громадяни які в це не вникають. Якщо ви наберете на гарячу лінію податкової, і попросите пояснити, що це за вид оподаткування, як і хто його має платити– вам почнуть читати Податковий кодекс – і це виглядатиме так, ніби йде змагання – хто довше з співбесідників обох кінців телефону втримається, щоб не заснути.
Для прикладу, «зрозуміло пояснена, вичерпна» інформація, що нам дає Податковий Кодекс України:
«14.1.178. податок на додану вартість — непрямий податок (- весь зміст!!!), який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу
180.1. Для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
181.1.У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої — третьої групи.»
ПДВ, відповідно до розшифрування назви(що теж є допоміжним засобом утвердження його як благородного поняття) є податком на додану вартість. Відкинувши всю перекривлено-перекручену термінологію, «своїми словами» це можна сказати так – це вид податку, який повинні сплачувати платники, в разі, якщо в результаті їх діяльності утворилася додана вартість продукції/послуг/тощо – і саме на цю додану вартість рахують 20% податку до сплати. На практиці мало б бути так – купили ви пального тону за 20 000 грн. продали за 30 000 грн., — виходить вартість зросла на 10 000 грн. – додана, от з неї держава і бере 20 % — 2000 грн. податку.
Та не все так просто. Вражає, як розроблені схеми нарахування ПДВ:
Ви покупець, платник ПДВ, купуєте пальне за 20 000 грн. — ціна вже з ПДВ, а це 3333 грн. в нашому випадку. На цю операцію, придумано податкову накладну, яку продавець має зареєструвати в спеціальному реєстрі (п. 201.1., п. 201.4. ПК України), потім відповідно до якого, ви як покупець матимете право на «податковий кредит» — ще одне одурманююче поняття. Потім коли продаєте, теж реєструєте податкову накладну, відповідно до якої ви за 30 000 маєте «податкове зобов'язання» — сплатити ПДВ на суму 5000, але щоб сплачувати тільки за реальну додану вартість, відбувається взаємозалік – 5000грн. – 3333 = 1667 грн. (п. 201.10. ПК України)
Наче все логічно і справедливо, але…
Щоб списати 3333 грн. кредиту ПДВ – у вас має бути зареєстрована продавцем накладна на продаж вам пального на 20 000 грн.
І тут починається саме цікавіше. Наприклад вам різко необхідні кошти і ви вимушені продати пальне різко за 10000 грн.(1666 ПДВ) Ваш ризик — ваше діло, — але чиновники іншої думки. Тоді б вийшло, що додана вартість зменшилася. І Вам Держава мала б повернути зайво сплачені при покупці гроші ПДВ(3333грн.-1666грн=1666грн.), а ні — держава примушує «рахувати „по ринкових цінах“ і в боргу не лишається.( п. 188.1. ПК України)
Наступний, варіант, що зараз почав активно практикуватися податковою – беруть і просто не реєструють накладну продавця – тоді немає у вас кредиту! Відповідно до Податкового кодексу, якщо податкову накладну не зареєстрували, дали Вам 365 дні на виправлення недоліків – ви виправили – і знов відмова – є право подати скаргу до комісії ,яка має надати своє рішення протягом п'яти робочих днів (п. 201.16.3. ПК України). Але якщо тримають довше — відповідальності немає, і вони тримають. Є певні й позитивні зрушення в цьому питанні — з січня року вступають зміни в законі (законопроект №6776-д), відповідно до яких п. 21.4 ПК України доповнено, що посадова або службова особа контролюючого органу несе перед державою відповідальність в порядку регресу в розмірі виплаченого з бюджету відшкодування через незаконні рішення, дії чи бездіяльність цієї посадової (службової) особи – тобто особисту відповідальність за завдані збитки. Але це потрібно ще доказати, що без норми, яка прямо встановлює відповідальність за порушення терміну дачі відповіді комісією на скаргу, щодо не реєстрації податкової накладної – виглядає досить сумнівною можливістю і не вирішує поточного питання..
А так поки — платіть ще раз 3333 грн ПДВ додатково! Є рік – щоб уладнати справи і довести податківцям, що накладна „хороша“ і її потрібно зареєструвати. Що це означає на ділі: тут невеликі суми прикладів, а уявіть це мільйони( так здебільшого і є) – це чужі оборотні кошти підприємств, які держава дозволяє собі мати в обороті до року, нічого не сплачуючи при цьому їх власнику. Це також спричиняє до економічних збитків а то й катастроф на підприємстві (уявіть – раз – і забрали у вас пару мільйонів з обороту покористуватися задарма на рік – а ви отримуйте збитки – ваші проблеми!).
Така схема зберігається навіть при поданні скарги, яку комісія може розглядати 5 днів, і якщо відмова – це ще додатково час судового провадження.
Абсурд наростає – щоб розблокувати і зареєструвати ці накладні, потрібно „підмазати“ потрібним податківцям давши хабар, за дозвіл сплачувати державі податки!!! Не сплачуєш – величезні штрафи! Країна кривих дзеркал.
Добре, уявімо все по реєстрували, і продали ми паливо знедоленим громадянам, чи підприємцям, НЕ платникам податку на додану вартість (ура!) – і що маємо насправді: Якби вони були платниками податку на додану вартість – їм би теж надався податковий кредит, який би взаємовирахувався при продажі ними чогось іншого, і вони б сплатили ПДВ лиш на додану вартість — а ні, вони ж не платники ПДВ(ура!!!) – тому мають просто сплатити безповоротно ПДВ з усієї суми!!!!! ( а не лише з доданої вартості) – і забути. Трагікомедія.
Законодавець надає право стати платником податку на додану вартість будь-якій особі, що провадить або планує провадити господарську діяльність (тобто це юридичні особи та фізичні особи підприємці) і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ (п. 180.1, п.182.1 ПК України), але по факту, не маючи потреби додатково вести бухгалтерію(а це платити бухгалтеру або самому мати відповідну освіту) і мати ряд зобов'язань по реєстрації і взаємозаліку накладних, інших сплатах різних видів податків — ніхто дрібних приватних підприємців не реєструється платником податку на додану вартість. А громадянам – не передбачено.
Це означає, що основний тягар сплати податку на додану вартість лежить на громадянах. Недобросовісна конкуренція, волаючо-несправедлива система оподаткування, коли великий бізнес платить менше податків за малий бізнес і звичайних громадян!!!
А потім питання, чому ж ми так погано живемо, коли нами керують такі ж „професіонали“, чому великі корпорації заробляють, хоч і „несуть тягар ПДВ“, олігархи багатіють, а підприємцям і громадянам так важко. І знову обирають „професіоналів“ і самі ж захищають ПДВ. А потім бідкаються. Потрібно шукати причини, а не боротися з наслідками.