Вчора, о 11:20 — був момент зимового сонцестояння — часу в році, коли Сонце, за денний цикл обертання нашої планети, досягне найменшого свого підйому на горизонті — і піде на спуск. Відповідно, сьогодні маємо найкоротший день і найдовшу ніч. І вже завтра — день прибуватиме, Сонце підніматиметься вище.

Просте, логічне астрономічне явище, яке люди помітили і спостерігають вже тисячі років. Символічно, від сьогодні, можна рахувати народження «нового Сонця», нового відліку року — приємна, гарантована подія. 

Тому це явище використовувало і використовує багато релігій, а деякі з них просто підло вкрали ідею, підмінивши сенси якимись богами і божими синами своїх міфів.

Краще усвідомити себе вільною дитиною Сонця, ніж асоціювати з рабом якогось божества мракобісся. Найкраще — це ясність, зрозумілість, коли нічого зайвого. Думка про те, що вже завтра Сонце буде радувати своєю присутністю довше, світитиме яскравіше і тепліше — є цілком достатньою, гарною і радісною по змісту сама по собі.

Сонце — воно реальне, не просячи в нас нічого взамін, без жодних умов, молитв, храмів, заповідей, хибних вчень, пожертв, служінь і обрядів, однаково для всіх — тримає систему планет, дає енергію життя, гріючи, ширяє з нами у космічному танці в холодних просторах галактики і Всесвіту.

 Це захоплює і викликає почуття вдячності Сонцю.