- Нам помніцця варонє!
- Гав- гав-гав-гав, — гучно рявкає новорічний хор батальону.
- А може буть собакє!
- Му-му-му-му!
- А можебуть каровє!
- Кар-кар-кар!
- Ужасно повєзло!
- Так, стаять, — каже комбат. — Шо це за хуйня? Де це ворона гавкала? Шо ви таке співаєте?
- Згідно бойовому розпоряжденню. — сумирно каже Робингуд. — От, в паперу написаний текст пісні. Тут підпис начмєда є. «Нам помніцца варонє. Гав, гав, гав.»
- А ну дай сюди.
Камбат розддивлюєцця текст на паперові. Первертає догори, потім абратно.
-Та то, Док стратив. То він «контрал це», та «контрал ве» на комп'ютеру. Сплутав строчкі. А шо самим голову важко включити? Як може ворона гавкати?
- Паслєдній раз, коли ми включили голову… То ви знаєте шо було. Давайте більше не порушувать Мінськіє саглашенія. Як написано, так і робимо.
- А шо такє «Людка — ням-ням-ням»? — падазрітельно питає камбат, перевертаючи листка.
- Е-е-е... То таке. То вже від руки дописали. То не в тому смислі шо ви подумали, а тому шо вона поваріха, То ми так тіпа кушаєм. Ви шо, як можна таке падумать! Цеж Цірцея!
Солдатня почина бурмотіти: «Кассандра... Афродіта... Кассіапєя...»
- А ну тіхо, — каже комбат. — Грєкі дрєвні. Нахуя ви йолку зрубали?
- Бо новий рік.
- Ще місяць! Сьодні тіко перше дікобря!
- Так а шо робить, коли дівятий бат вже лазить біля той йолки з сантімєтром! Хто перший встав, того і тапки. Було розпорядження почати підготовку до святкування нового року с першого жовтня. Провели опірацію по опєрєженію. ОБСЄ приїхало, питає — чому растєніе поперек двору лежить, ми сказали шо то в целях маскіровкі. Вони попизділи шось між себе москальскою, залізли в два білих джипа та поїхали кібеніматєрі.
Комбат сіда на ступєнькі та хоче заплакать, але не може, тому шо мужчіна та підпалковник.
- Вона ж ссохне до нового року!
- Нічо падобного, — вєжліво каже Робінгуд. — В нормальній хаті йолка стоїть до восьмого березня. А то бува шо до першого травня. Он і мєдіціна каже, шо може сохраніть. Але треба вісім літрув води, соль, пісок на день та маскіровочна сітка, щоби хвоя ся не засохла під сонцем.
Комбат мрачно дивиться на мене.
- Ага. Тіперь всьо панятно. Мало мені було горя із связюками, тепер в війну вступила мєдіціна. Ворона гав-гав-гав, кажеш? Пріслав ім хтото сиру. Грам, думаєцця, двєсті. А може буть і тріста. А може півкіла?
Я тікаю. Тобто відступаю, бо збройні сили не тікають. А занімають заранє підготовлені пазіції.
Нє, так воювать ніззя.
