«В рожевому тумані… з'являлись і щезали неясні обриси хат».

М. Коцюбинський

Поява на випередження невідомих сенсів того самого суспільно важливого і омріяного про що всі прагнуть, у таких висловлюваннях та назвах, як «квіти перемоги», «бачення перемоги», «обриси перемоги» звісно не розкриває стратегію боротьби та емпатії, але діячі та діячки, напевно, що спромоглися засвітитися зі своїм внеском у перемогу. В цьому ракурсі думки, важливо звернути увагу на «обриси», навіть чого-небудь, адже вони, як зазначив М. Коцюбинський, завжди «неясні», тобто розмиті та приблизні за змістом. Отже, у таких, якщо можна так сказати, фразах утворюються, на мою думку, ніби «твердження-розтяжки», на яких і резонує, підривається суспільний настрій. Звісно, що «квіти перемоги» не на часі, але ж для чогось цей мотив на випередження ставиться за мету.

Додам трохи мистецької складової.

Нещодавно була свідком натхненного виступу оркестрової частини ансамблю «Калина», пригадується видатне виконання відомої пісенної композиції «Обійми мене» від «Океанів», адже при пронизливому звучанні рядків «Коли настане день / Завершиться війна» у виконавиці сольної партії на бандурі обірвалася струна.

До вашої уваги поетичні роздуми на цю тему.

Чим визначається

Присутність смерті,

По-іншому, без вигадок

Моральної дилеми,

Коли лукавство

Тисне з передпліччя,

Коли голодні

Споглядають вперто

За бешкетом

Сумнівного наїву...

Манірність дика

Самоуславлюється,

Повірити б, що ніби безневинно

Пожухлими надіями

Обмежених ефірів.

Ясність піднесення,

Навіть не вершини,

А даремного засліплення

Ілюзіями плину:

За що таке у спину

Українському герою,

Який несамовито

Виявляє видатної міри

Тектонічну волю,

Щоб світ зродився

Дивовижним плесом,

Яскравим стимулом

Для розвитку, а не для

Невчасного контексту.

Крихке сумління

Від визнання правди

Знов занепадає

Тьмяно-візуально –

Зразком воєнної доктрини,

Розкритим компасом

Перевіреної віри,

Рівнем озброєння

Суспільного налаштування:

«Всі як один»,

Чи хтось залякує

Окреслено й принадно,

Навпомацки ігноруючи

Гідності акценти –

Дороговкази-прецеденти?

Для чого створюється

Гра в розтяжці,

Обмеження чергове

Ображеної казки?

Коли дупло щебече

Безнадійно довго

Черговим баченням

Нешвидкої перемоги?

Назовні вигорає

Ескізності програма,

Навіть не розуміючи, що це

Не ексклюзивно виглядає –

Абсурдні побрехеньки

Девіантної розмови –

Безцінний досвід

Вивчення даремної крамоли.

Війна війною,

А наративи кличуть,

Засліплено випередити,

Де суспільство... ще невинно,

Але ж чомусь не видно

Актуальних знаків –

Пролонгованих демаршів

Ізольованої думки

Вигаданих флангів,

Чому улеслива доцільність

Лише спроможна

Спустошувати фабулу у ритмах

Інертністю повторювання

Не чемної провинки.

Розмитість образна –

Обрисна далекість

У спогляданні пропонує

Компетентнісну недремність –

Притримування пауз

Теоретичним намаганням

Встановити досвід

Примітивний в казус,

Тоді вип'ячування

Гордий Нострадамус

Зашорено оповіщатиме

По-суфлерські в статус,

Щоб вигадати істину

Про справедливість і війну;

Не про діяльність

Планового сенсу тернову –

Така безперспективність

Оповіщатиме як-небудь безпроблемно

Немічним старанням

Абстрактно-паралельним.

Це не стратегія –

Це обрис у нікуди

«Простокурікання»

На заздрість іншим

Недоробленим пакункам...

Природність фактів

Задимлюється

Гомонінням з жаром,

Тому що все доєднано

Із значним піаром

Безкомпромісністю

Обсмиканого марнодумства

Залежного від мовчазної

Сміливості бойового ходу

У ставленні народу

До підкилимного звороту,

Коли завзятість

Не відволікається

На деградування,

Яке позбавлене

Мислиннєвого гравіювання.

На цьому фоні

«Коні вже не винні»,

А сміливість пожвавлюється

Завеликим стилем

Безперешкодної роботи,

Віддзеркалюванням істини

Із чужого рота.

Така органіка

Віншується надійним

Колом непорозуміння –

«Алхімічним Г. Сковородою»,

Невід'ємністю мостів,

Новими формами реальності –

Непевно завеликого пунктиру.

Це видимість

Лише на перший погляд

Викристалізовує

Легковажну поведінку,

Насамперед, це вигадана вірність

Багатосимволічного колапсу

У невідому вищість,

Можливо елітарного магніту –

Там, де стерв'ятники

Відточують наближення

Природного апокаліпсису

У рифах недооціненої криги.

Приблизне розуміння перемоги –

Безкінечно будуарної сваволі

Неабиякої здібності когорти

У переливах темного вина,

Що грається на слабкості

Таких собі знавців будь-чого

Похапцем зростає у придатності майна –

Нерухома категорія сумна

В жебракуванні більшості

Переселеного горя –

Прокаженого застою

Алегоричного вінця.

Тому й сумнівна

Якість обрисно

Зазначеного сенсу слів,

Відбитої подоби

Промовистих узбіч

Вимальовує схоплення

Естетики війни і смерті

Перетинання не природне –

Біографічно не воскресне –

Прекрасне завмирання

У скульптурному підніжжі –

Цвинтарному порубіжжі,

Якою і буває віковічна

Історична рана в тризні.

Проте важке збирання

Думкового ряду

Переосмислюється

Пневматично

У суцвіття непохитне –

Упевненість безцінну,

Що тінь у обрисах

Має перспективну

За обдарованістю

Усюдисущу хибність.

Світ безіменного контрасту

Вигадливих формулювань

І видатного розуміння часу –

Цей обрис без війни

Марудність безпідставна

Блукає у неясності

Без спростування

«Неоаморфним» способом

Примітивного визнання

Даремних викружлянь

Посеред трунку на межі...

Сумнівна цілісність

Перетинає у надриві

Повсякденний гніт

Безсоння злих ночей,

Відтак у обрисах

Сирени заважають

Насолоджуватись й жити

Колишнім цвітом

Ідилічних висхідних –

Не зібраних з евакуації

Покинутих сторінок і речей...

Страх не прикриє

Глашатаям не змарнілі

У тривогах очі,

Поранення душі

Спроможні пережити

До страждань людських

Уважні в стійкості

Камуфляжні повороти

Жертовної роботи –

На довгому відрізку

З вантажем для пам'яті

Очікуваної перемоги...

21.11.23 р.