«На сонця зов збудилася земля»
Уляна Кравченко
- Поема -
Абстрактне щастя –
Не абстрактне горе –
Сміх без війни
Втрачає зміст.
Звитяга винайдена
Оновленим відбором –
Протестом мовлення –
Кризових шляхів.
Гріх у помилках
Занепад відчуває –
Талановитих яскраво
Та зумисно вивільняють.
Життя буденне
Без сірості не може,
Як колір одинокий
Жевріється кров'ю.
Хтось хникає
За втрачені дива
Комфортної умови
Пільгової ролі,
А ось прийшла студентка –
Мовчазна струна –
Руденький ворох
Поранення на стогін.
Руки у саднах,
Обличчя у синцях...
Я плачу тихо,
Але ж тобі від чого
Стане легше, зоре?
Малюємо абстрактні
Схеми вивчення думок –
Там десь і колір
Винайде промову.
У кожного по-різному
Звучить любов –
Власний початок
Укорінення дороги.
Когось чіпляє
Паніка тривоги –
Абстрактний дух
Відволікає реактивний біль
Колективного вбирання
Різнорідний морок –
Навчання віднаходить
Філософський темпоритм.
Чи ми сховались?
Цокольний кордон
Мій спокій передається
В однозначний спільний зов.
Весна в чергове
Звітує снігом
Під рясним
Дощем розмов:
– Ти послизнулась,
Трапилось хоч що,
Студентка оглянулась:
- Щось вимовила не по суті...
Транспортний світ –
Культурний паліндром –
Підслуханої правди
Зіштовхнулись кпини.
На молодь легше
Вказати кулаком –
Колективний хор
Переводить стріли
З язиця у іншу мову.
Увага честі
Принципових на обличчі код –
На подив людям
Творчі відхоплюють погрози -
Це все співмірно
Із натиском відмови,
Як зберегти патріотизм,
Коли завмерле
Дике Гуляй-поле?
Це ж на війні
Передова – форзац,
А як для молоді
Опрацювати фальш –
Невипадкову кволість?
То все від слова
Знітилась жива краса –
Так сірість надламує
Зразки душі у вірний досвід.
Комусь за Україну
Неймовірно скрутно
Витерпіти суржиковий
Безіменний шлак,
Як під вогнем
Відцураної підлості
Звірство скидати
У пекельну врослість.
Статечна важкість
Викривлює пізнавальний крок
Совковим випроміненням
Пересічної тварини.
Сірість так звикла
Стадно поєднувати
Дефіцит на імпорт,
Як на щасливий сток
Грайлива участь
Для здобуття підказок,
Щоб філософствувати
Блякло про ніщо.
Такі ніколи не пожаліють
Не бувалий відчай
Запеклу скромність –
«Світло-світ» у тло –
Гармонія стрічань
Для них даремно
Випалена нехіть,
Як у заваді стан — єство.
Весна-зима
Малює гучно
Преміальну промо-згідність
Колективно однозвучне ремесло.
Чужі слова
Смачніші вдосталь,
Коли за кольором
Закреслюють руно...
Індивідуальне бачення
Істинного дзоту –
Війна лише висловлює
Характерну безперечність
Провідних ідей зерно,
Який же хто у натовпі
Звичайний патріот,
Коли в останнє цінності
Голубив смаженням умов.
Безцеремонність
На місце дівчину поставить
Псевдо-фланговий
З маршрутки,
Щоб відтіснити
Справедливість
За крайнощами
Без набутків,
То вже не боляче –
Відказує студентка,
Хоча плече пече –
Смикнули в спину
Принизливо нестерпно.
Правда чомусь
Невиліковна вада,
Стрічає Бога
Окаянна тяжба.
Горить сумління
Історичної напруги –
Так було завжди –
Надсічене коріння
Стогне від розлуки,
А потім важко й підказати,
Злато, ти люби своє окрилля –
Чистого помислу – жовто-блакитне
Українське свято!
14.03.2024 р.