Чи чули ви про те, що Теодор Рузвельт, 26 президент Сполучених Штатів Америки, писав жахастики? Так, він один зі співзасновників сучасного горору, до того ж мав свій авторський стиль і писав у жанрі «того, хто шепоче у пітьмі». Тобто так, як розповідають жахи на ніч десь поблизу вогнища. Чи знаєте ви, що більшість письменників, відомі вам як автори фентезійного жанру, направду починали писати в жанрі горору і мають у ньому більший доробок, ніж у фентезі? Наприклад, Роберт Говард, той самий літературний батько Конана-Варвара, — писав горори у рідному Техасі? А як щодо експериментів домосіда Лавкрафта, який не тільки вдихнув нове життя в готичний роман, а й став основоположником класичної літератури жаху і мимоволі створив готичний вестерн, завдяки якому ми дізналися про Примарного гонщика та збіговисько вампірів з «Від заходу до світанку»? Шокуюче, чи не так?
І якщо деякі любителі жаху в нас уже трохи чули про Блеквуда, то чи знайоме комусь ім'я Макса Бренда, який взагалі вважається іконою містичного вестерну? А містика в нього добра, страшна, навіть через сто років лякає…
І от, хочте вірте, хочте ні, але це все готика. І ховається вона не тільки у старовинних маєтках Дракул по всій Європі, але й на Дикому Заході, у пустельній прерії, під палючим сонцем. Бо не кожного ворога там, десь у скелях Арізони, вкладе звичайна куля. А в диких землях Орегону живуть не тільки ведмеді. Ну, а в Техасі помста може тягтися поколіннями. І дохлі ковбої просять допомоги у живих, щоб її завершити, сидячи невидимими під ірландськими хрестами з написом: «Тут похований Артур Морган. Упокой Боже його душу». Ну про це ви в курсі, бо RDR2 якби відома всім. Але мало хто знає, що більшість квестів, локацій, легенд ігрового світу має реальне походження, що сплелося з давніх легенд.
І оці історії створюють вельми багате полотно того, що може статися з мандрівником, який випадково заїхав не в те місто. І без різниці, чи воно у прерії стоїть, чи має аж триста років і доволі вишукану архітектуру. Головне — неповторна атмосфера, де сплітається швидкість ганфайтера і аромат містики. Від чого не знаєш, що чекати в наступному рядку. Наче стоїш, шокований від того, що під ногами людські кістки у тихій долині, де самі люди зроду не ходять і дітям забороняють… Сила і вірне око — проти проклять. А, можливо, й ні. Хто сказав, що мандрівник, який заблукав у далеке місто, прийшов з добрими намірами? Чи не приніс він прокляття мирним мешканцям у своїй труні, яку волік по дорозі?
Роберт Ірвін Говард. Макс Бренд. Теодор Рузвельт. Говард Лавкрафт. Алджернон Блеквуд — я знаю ці імена, але не бачу перекладів цього боку їхньої творчості, і я зробила їх переклади. І я потроху почну оповідь про кожне оповідання зі збірки того, що ми назвали «Американська готика», і представимо вам, шановні читачі чи глядачі. Готуйте кольт і могильну землю… Вас уже чекає — Дикий Захід!