Я тут що подумала
Не буду дивитися на лайно. Так, це моє ставлення. Вже багато років, з того часу, як з'явилося вперше, з пірамідками. Не читала і не дивилася. Квартал, до речі, теж.
От звідки в нього така зухвалість? Це вже не очей у сірка позичати, за звичкою. Що такого цей одноразовий виріб знає, чи відчуває, що вже геть страх загубив? Йому вже не важливо, як до нього поставиться нарід? Непокоїть мене це.
Ми знаємо, що з тонучого корабля насамперед біжать щури.