Невже? Невже ми не маємо свого Штірлиценка в мацкві, який би вивіз, або хоча б сфотав, ту згоду, яку, ще молодий кавеєнщік, підмахнув в ФСБ? Це б так усе спростило!
Воно сцикливе, генетично налаштоване на зраду. В анамнезі — цілий дід-герой мент. Мені одній це здається оксюмароном? Заради грошей та можливості постояти поряд з тими, кого язик не повертається назвати елітою, нічого й не зробив, пообіцяв «бути пильним», чи що там писали? Не всі такого цуралися. Та і хтоб його пустив в телік чи на корпоратив, а в сауну? якби не впевненість в його лояльності до можновладців. Гадаю, що не довго вмовляли. Воно ж не думає стратегічно. З одного боку: Таа, паадумаіш, фсєцакдєлалі! А з іншого: ти знаєш, що твої крашанки тримають в скрині, розмальованій під хохлому.
А час летить, а ж, курва, шапку зносить. Скоріше б це закінчилося. І щоб ніколи. Геть ніколи не повертався цей встид.
Чи потрібно обговорювати інтелектуальний локдаун з точки зору здорового глузду? Перефразуючи відомий вираз, маю нагадати, щоб намастиритися щось закрити, потрібно, щоб воно було спочатку відкрито. Ницість — так, брехня — так, відверте велике крадівництво — а як же, цього хоч греблю гати. З інтелектом, як і з думати, якийсь гаплик.