Коли підскочила температура, хворієш, кут зору як на світ, події в ньому, негайні справи, так і на вислови в соцмережі, хоч влучні вони, хоч повна дурня, якось сам змінюється. 
Новини про скупчення ворога на кордоні, про зусилля, які наші прикладають до запобігання агресії, сциклива поведінка зелених, яка намагається  відволікти від підготовки до захисту країни, повідомлення про всебічну допомогу озброєнням від дружніх країн і ще багато чого, плутаються, скручуються у клубок. Щось мені все це нагадує. Точно — «Записки українського самашедшого» Л. Костенко. Аж раптом, крізь мари, чітко вимальовується своє розуміння, звідки ця надзвичайна рухливість.
 От що надумалося. Скорше за все, хуйло дійсно важко хворий і час його збігає. Тому він згадав про всі свої невтілені забаганки, і комплекс Нерона, начеб ґедзь, вкусив його під лисий щурячий хвіст. «Давай-давай-давай!» — сичіть потвора зі свого бункеру. Підлеглі плазуни хутко виконують накази, хоч як безглуздо та необачно це не виглядає.
А що ж притомний світ? Думаю, стан кремлівського карлика не є секретом для потужної розвідки Заходу. Тому, аби, недайбох, не прогавити момент, коли критична маса накопиченої люті, підсилена приреченими на загибель військами, таки сприсне, не тому, що є план, а тому, що за законом фізики, не витримає напруги, західні країни заходилися терміново допомагати, щоби те лайно не потекло на всі боки. Одночасно вони прискіпливо спостерігають за тим, як конає той чахлик невмирущій, бо їм відомо, де то яйце, в якому голка, на кінці якої чахликова смерть. 
Тримаю кулаки. Вже скоро, здається мені, маємо лише терпляче дочекатися. В ту мить, коли хуйла не стане, підлеглі кинуться ділити владу, і будуть ті, хто швидко збагне, що сталося, та скористаються нагодою, щоб роздерибанити палаци. Наразі сплять та бачать, як будуть грабувати награбоване.
А ви не хворійте, тримайте лінію!