Про вибори.
Згадав старий анекдот про ковбоя.
Ковбой скаче по прерії, і раптом Внутрішній Голос каже :"Зупиняйся і копай".
Ковбой зупинився і викопав статуетку Золотого Бога індіанців. Думає:"Ну все, тепер завжди буду слухати Внутрішній Голос!"
Ще раз Голос підказує: "А зараз їдь до індіанців і сідай до вогнища".
Ковбой їде,сідає, його годують, поять,дають покурити.
Ковбой:"Дякую тобі ,Внутрішній Голос, ти мене завжди направляєш на правильний шлях!"
Внутрішній Голос: "Поїв? Попив? Тепер похвались знахідкою!"
Ковбой показує статуетку і індіанці хапають його, прив'язують до стовпа і розпалюють навколо вогонь.
Ковбой у відчаї:"Внутрішній Голос! Підкажи що робити?! Як врятуватися?!"
Внутрішній Голос: "Ну ти як хочеш тут, а я пішов!"
Я іноді веду дитячі свята. І довелося мені якось вести свято у дочки одного депутата. Мене вразило, що діти на святі не знали не те що української мови, а навіть "русскага язика". Вони спілкувалися між собою англійською. І у кожної дитини, крім охоронця, був гувернер, який теж розмовляв виключно англійською.
Дітей готували до життя не в Україні.
А до життя в Англії, Америці, Австрії,Італії,Ізраїлі, Аргентині,Монте Карло і Німеччині .Коротше там,де у батьків є капітал, банківські рахунки,власність, маєтки і будинки .
І куди вони здриснуть в свій час ,бо звідти "видачі" як з Дону немає.
А ,тим часом, батьки тяжко "працюють на користь України". "Знімаються вершки", розпилюються підприємства, крадуться гроші за газ і т.д., бо те що залишиться тут,їх не хвилює.Їм тут не жити.
Ви любите на братові шкуру а не душу!(с)
Дивлюсь на кандидатів і думаю про Внутрішній Голос.
На моє щире переконання Президентом України має бути той,для кого Україна- рідний дім з діда-прадіда.І дім для його дітей.
Нехай і не така заможна чи пещена ця Україна, але він не буде міняти її "на лакомство нещасне". Любіть її во врем'я люте!(с)
Президентом має бути той, хто не має "запасного аеродрома", і не розглядає Україну як "пасовисько", щоб в скрутний час не кинути і не сказати :"Ви як там хочете, а я пішов!"