Як не з'їм,то понадкушую...

Моя хата скраю...

Два українці-три гетьмани...

Не слухайте ці дурниці. Це неправда.

Оце і є справжня Україна.

Не країна начальників, прокурорів, мєнтів-мусорів.

Не країна набундючених чиновників і пихатих президентів.

Не країна хабарників і злодіїв.

Це вам очі замилюють, ніби то і є Україна, яку ви бачите в телевізорі, в якому безкінечно галамагають політики і їхні прикормлені шлюхи-журналісти.

Україна це не те, про що вам розказують тупі анекдоти, хихотячи гнилозубим смердючим кацапським ротом.

Україна — це набагато більше і набагато сильніше.

Набагато глибше.

І набагато простіше.

Як оте яблучко від бабуні для солдатика на вокзалі.

Їж, дитинко, та рости великий-великий!

Їж, синку, та згадай колись бабусю добрим словом.

Незлим тихим.

Українським.