Давно пора знімати свої бойовики про АТО. А оскільки народ, в масі своїй, слухає шансон і дивиться по тєліку кацапське сране мило про спєцназ, мєнтів і дєдиваєвалі, то треба починати із українсього аналога. Щоб виводити народ із наркозалежності і змінити ідеологічний вектор поступово але радикально геть від совка і кацапських окупантів.
Отже потрібен бойовик. Знімати спішно і показувати негайно.
Жив собі харківський пацанчик. Дрібний хуліган. Пішов в АТО, а в цей час до його чувіхи почав підбивати клинці його кєнт із підворітні, сєпар із харківського «Оплоту», який таємно ішачив на кремлехунту.
І от, поки наш пацанчик рятує сепарських діток, цей оплотівський сєпараст ріже животи, катує вагітних жінок, відрізає вуха і пальці побратимам пацанчика.
І тут на полі бою, після затяжного обстрілу вони сходяться в рукопашній. Пацанчик пізнає сєпара і зупиняє руку — Ти, Сєрьога?
А підступний сєпар завдає підлого удару, і хлопець гине. Але не до кінця.
Його підбирають кацапські буряти і віддають сєпарам. Ті починають його катувати.
А його харківський кєнт-сєпар попадає в полон до наших. Наші його лікують і виходжують в харківському госпіталі. А чувіха та (вона його теж знає), підкочується до нього із співчуттям і жалем дівочим. Ну там, туди-сюди і всьо такоє.
І тут обмін. І, як навмисно, пацанчика нашого міняють на цього сєпара. Тільки у сєпара рожеві щічки, а у пацанчика попалене обличчя, він не бачить на очі і нема ноги.
Ну і дівчина відхрещується від пацанчика — нафіг їй каліка? — і стає такою собі оплотівською шалавою і їде за сєпаром в лугандон.
А пацанчик в реабілітаційному центрі сходиться з дівчиною волонтером, яка закохується в нього... Ну там романтика, турбота, тепло, довгі розмови...
Тим часом чуваку ставлять протез і роблять операцію на очах.
Він, тільки зміг розрізняти світло, тікає з лікарні і вирушає на перекладних в лугандон шукати свою колишню дівчину, бо так і не зміг її забути.
Він має «легенду» як поранений герой-апалчєнєц-сепаратист. Але там його пізнає знайомий по підлітковому татуюванні на руці і його кидають «на підвал» в Луганське сепаратистське СБУ, бо думають що він развєдчік-правосєк.
А колишню дівчину пацанчика сепар присадив на наркоту і почав «здавати напрокат» чеченцям і кацапським казачкам, бо вона була дуже красива. Вона раніше була моделлю і знімалася в Харкові для реклами Оріфлейм і танцювала в будинку культури бальні танці. Вона не хотіла лягати під немитих бандюків, але її сильно били і вже пустили по кругу. Тепер вона працює мінєтчицею у сєпарастів за дозу і тарілку баланди.
В цей час до Луганського СБУ «на підвал» приїздить московський фсбшний генерал. Йому виділяють цю дівчину в ескорт. І вона, супроводжуючи генерала, «на підвалі» бачить свого колишнього пацанчика, але не пізнає бо він сивий, обгорілий і замучений.
Пацанчик бачить як вона «обслуговує» генерала, пізнає її і кричить їй: «Свєтка!»
Генерал бачить шо вони знайомі і сильно її б'є кулаком, так шо вона тіряє сознаніє, і починає катувати пацанчика фсбешними спеціальними питками.
Коли генерал його катує, то вона приходить в сознаніє, впізнає пацанчика, не витримує і 3,14здить генерала по голові табурєткою. Генерал падає із розбитою головою, а вона кричить: «Валєрочка!»
Потім вона плаче на грудях у помираючого свого колишнього.
А у нього в протезі захована пластикова вибухівка. Вони дивляться в очі один одного і плачуть. Вона востаннє красіво кохає його, бо він уже не може поворушитися, тільки улибається їй і спливає кров'ю. Вони, обнімаються, цілуються і підривають себе і всю Луганську СБУ разом із сепарами, чеченами, генералом і кацапським спецназом.
А перед тим той пацанчик встиг зробити волонтерці із реабілітаційного центру дитину.
І вона розказує маленькому синочку як тато підірвав кацапську сволоту і показує батькову медаль. Синочок вступає до лав правосєків щоб стати крутим спецназівцем і в останній серії їде на «Хамері» під синьо-жовтим прапором визволяти Кубань від кацапів.
Всьо.
Оскар.