Могутність королівства базується на дивовижно простій речі — незворушності клятви.

Васали клялися королю у вірності і повністю підлягали його волі. Служили, платили податі, клали життя своє і своїх родів за короля.

Ну там «помазаник Божий», «краща людина», «королівська кров»- це все лірика для смердів.

Не на цьому трималася влада короля.

Головне в цій системі те, що і король клявся у вірності своїм васалам.

Ця штука працювала в обидві сторони.

Коли васал клявся королю, то король тримав його руки в своїх і теж клявся васалу у непорушності своїх зобов'язань перед ним.

Тоді можна було бажати і вірності, і податі, і військо і палаци і, навіть ,канхвєтку «Тузік».

Король міг вимагати від васалів ,як дід від Золотої Рибки, всього того, що закріплено в клятвенному договорі .

Так, король міг все — навіть під час полювання убити будь-якого селянина, розрізати йому живота і гріти замерзлі ноги в його ще гарячих кишках. Я не жартую — це відомий французський закон тих часів.

Але одного не міг король ні за яких обставин.

Король не міг порушити своє слово, дане васалу.

Тобто стати «Владичіцею морською» королю таки не можна було.

Бо тоді ,замість абсолютної влади, золотих гульфіків і канхвєток «Тузік», король отримував весь спектр «розбитих ночов» і неочікуваних «радостей» — від отруєння або удавки із офіцерського шарфа до відрубаної голови.

І слово короля було непорушне.

Якщо король порушував свою клятву , то васал теж звільнявся від своїх зобов'язань.

Все просто.

Ціна пустого слова рівна нулю і вся система валиться.

Саме тому король і був тією державою в сакральному сенсі.

Король -Сонце Людовик так і казав: «Держава — це я!»

Це вже потім демократичні революції і влада люмпенів розмила і знищила сакральність слова і клятви, а з цим полегшила колаборацію і торгівлю принципами.

Але певні речі навіть під час шаленства революцій і переворотів залишалися непорушними.

Наприклад зрадників не люблять і не шанують, за порушення присяги розстрілюють, і т. д..

Тобто є речі, які мають залишатися непорушними. Як якір для корабля, що не дає шторму розбити його об рифи.

Тепер безвідносно особистостей.

На місце королів-Сонце прийшли світські держави, які і виконують функцію цих королів.

Так само вимагають від своїх громадян вірності і жертовності.

Так само карають злодіїв, шулерів,колаборантів і зрадників.

Але натомість і так само клянуться у вірності своїм громадянам, захищають їх і гарантують їхні права.

І порушувати свої клятви-гарантії не можна.

Бо ця штука працює в обидва боки.

І мухлювати державі не можна.

Бо тоді система валиться.

У держави не так багато символів — Прапор, Гімн, Герб, Громадянство...

Якщо обсирати ці символи, то хто буде цінувати саму Державу?

Не можна гратися із громадянством. Сьогодні дав, завтра передумав і забрав.

Бо тоді це не Громадянство, а прийом на сезонну роботу.

Це як із вінчанням — «що Бог звінчав, те людина не розлучить».

Не в сенсі побутовому, а в сенсі принциповому.

Недарма передвінчальний заклик священника звучить так: «Якщо хто проти цього союзу, нехай скаже зараз, або замовкне навіки!»

Почули?

Тобто не сказав одразу — то заткнися і більше не вилазь! Назад дороги нема.

Іншими словами, які записані в Конституції :"Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство."

Не можна запускати подібні процеси і пиляти гілку, на якій сидиш .Система піде врознос і повалиться.

Варто лише разок- другий переступити через — і процес може стати неконтрольований.

Як казав класик: "А після цього сруть у алтарі і дароносицю."(с)ЛП'Павлік Морозов"

Нівелювання і приниження базисного принципу, зведення його до примітивного "хочу даю, хочу забираю", підмінює всю Україну однією людиною, яка аж ніяк не може повторити слідом за Людовиком- Сонцем: "Держава — це я!"

Бо , якщо так, то хто захоче захищати цю "приватизовану державу"?

Хто захоче бути патріотом такого "аморфного утворення", в якому немає ментальної опори, непорушні символи порушуються, патріотизм і самопожертва не вартують нічого, звання героїв роздають(продають?) відвертим негідникам, і таких же негідників і зрадників навпаки тримають в громадянстві.

А далі просто, бо весь час рух вниз із прискоренням .

"Аж тут приходить чорт у синіх галіфе"(с)ЛП'Павлік Морозов"

Легкість,з якою можна роздавати і забирати громадянство спонукає до легкості торгівлі і зради того, що продавати і зраджувати не можна.

Слово дав — слово забрав, присягу дав- присягу забрав, і т.д..

Цим втрачається головна цінність — сакральність і непорушність основ держави.

Це як маминим вишитим рушником мити підлогу.

Підлога буде чиста, але рушника від мами вже не буде.

А буде брудне "полотєнце".

Або розбиті ночви, як в казці.

П.С. Я трошки підправив зображення Короля-Сонця, добавивши йому ще долоньок-ручок з різних сторін. Чомусь згадалося батькове "Крутить як циган сонцем"...

П.П.С. Почитав коменти і змушений пояснити партійним тролям.

Не шукайте "езопової мови", не множте сутностей і не шукайте чорну кішку в темній кімнаті.

І не тягніть сюди свої дрібненькі срачі.

Стаття написана (цитую ще раз для тупих) "безвідносно до особистостей" — про ПРИНЦИПИ і ОСНОВИ..

Це як інструкція універсальна для користувачів електрочайника. Довбануло током 220 вольт — значить довбо**б, бо інструкцію не виконував. А ім'я кожного конкретного довбо**ба в даний проміжок часу абсолютно не важливе.