site.ua
топ-автор

Земля була безвидна і пуста і Дух Божий носився над водою…

Велетенський корабель розвалювався на шматки і тонув серед нічного океану.
Брила невидимого в пітьмі айсбергу, зробивши свою страшну справу, розчинялась в тумані.
Злива і океанські хвилі змішалися в один клубок.
Плач, крики, стогін і скрегіт металу злилися в страшну какофонію кінця світу, кінця всього сущого.
Раптом – чудо!
Прекрасні звуки музики перекрили відчай і забриніли надією на спасіння.
Якщо не тіла, то бодай душі.
Стоячи по коліна в воді, яка піднімалася все вище, оркестр «Титаніка» грав свій останній – найкращий концерт.
Концерт, який неможливо повторити нікому.
І відступила найстрашніша пітьма на світі-пітьма душі людської.
Хто міг допомагати – допомагав дітям і жінкам сісти в шлюпки. Хто міг поділитися рятувальним кругом – віддавав його слабшому.
Хто міг молитися – молився за всіх – за християн, іудеїв, мусульман.
Хто міг пливти – підтримував тонучих.
Не всі врятувалися, але музика рятувала всіх.
Дух Божий носився над водою…

Спогад. Великдень в Одесі.
Зранку-дощ стіною. Свята не вийшло.
Але до церкви таки підемо! Ми ж українці.
Ідемо по калюжам. Малий в довгому плащі.
Вітер рве з рук мухомори парасоль. Малому подобається. Особливо калюжі.
Людей немає. Звичайно всі сидять вдома. Дощ.
Раптом вуха з недовірою чують музику в Горсаду.
Ідемо крізь завісу з води.
Чудо!!!!
В пустому парку під проливним дощем в альтанці ГРАЄ ДУХОВИЙ ОРКЕСТР!!!!
Стоїмо втрьох, мокнемо і не помічаємо більше нічого – оркестр грає лише для нас.
На очах моїх сльози.
Вони змішуються з дощем і стікають в підставлені долоньки сина.
Це – справжня Одеса.

Одеса не знавіснілих чорносотенців, не скажених бабок - сталіністок, не імперських російських нацистів , не злодіїв- хабарників.

А Одеса художників і поетів, моряків і вірних дружин, архітекторів і музикантів, гумористів і українських героїв. Відтепер Героїв.
Одеса- місто двічі Герой.

Яка нічого не боїться, не зраджує і не продається за шмат гнилої ковбаси.
Одеса, я тебе люблю і завжди буду любити!

Чудова музика оркестру плила під дощем і змивала з моєї душі всі образи і неприємні спогади, всі печалі і негаразди.
Дух Божий носився над Україною.
Мій малий, який ловив в ручки дощ під геніальну музику геніальних Артистів в Горсаду Одеси, можливо не стане музикантом, але черствою людиною не стане теж.
Я до самої смерті буду пам`ятати як оркестр грав під дощем в Одесі для єдиного слухача-мого сина.
Всі Віденські оркестри і оркестри Ла-Скали, Гранд-Опера нічого не варті в порівнянні з одеським духом творчості і цими Музикантами в Горсаду під зливою…

Христос воскрес!
Воскресне Україна!
Дякую тобі Одесо!
Я люблю тебе!!!!

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація