Болюча тема про мову спілкування.

Отож пояснюю.

Я в Україні не зобов'язаний знати іноземну мову. Я маю повне право знати лише державну, українську. І цього мені має вистачати.

Як поляку польської, французу французької, і т.д.

Інша справа що я можу знати ще кілька мов. Наприклад білоруську і англійську.

І ще одне- я не маю жодного права вказувати іншим якою мовою( чи язиком) кому спілкуватися. За виключенням держслужбовців і посадовців. Вони якраз ЗОБОВ'ЯЗАНІ знати і спілкуватися державною українською мовою. Для того і йшли на цю роботу.( Наприклад в Канаді службовець має знати англійську і французьку. Це обов'язково. Інакше ти не будеш там працювати. Це закон.) Ну і ще сервіс, якщо тільки клієнт не розуміє державної, а персонал, ну чисто випадково, знає мову клієнта( наприклад угорську). Але починати треба з державної.)))

Тут все зрозуміло.

Але, якщо хтось приходить в українську розмову, а його не розуміють, або просто просять перейти на українську, то це в Україні нормально і законно. Українська- це державна мова. По Конституції.

Звичайно опонент може відмовитись. Це його право теж.

Але висувати вимогу до українців спілкуватися іноземною,або пропонувати користуватися гугл-перекладачем — це відверте хамство, бикування і зневага до співбесідників. Хто до кого прийшов?

Тобі ж щось треба від україномовних, а не їм від тебе.От ти і користуйся, ти і перекладай, якщо тебе попросили.

Тим більше, що ти можеш, раз читаєш українською.

Тут немає «білих русскоязичних сахібів- панів», а ми не утерменші в своїй державі.

Тут питання моралі, ввічливості і інтелекту.

Тебе ж не ображають і не обзивають.

І світ не крутиться навколо тебе.

І тут ні до чого посилатися на фронт, бійців і патріотів. Це тут ніяким краєм.

Хлопці( і дівчата) воюють не за «русскій язик» і «русскій мір», а за Україну. І не за зникнення української мови.

За «русскій мір» і зникнення української мови воюють з іншого боку.

Україна- моноетнічна країна. Тут живуть більше 80 відсотків українців.

Інша справа, що багато з них зросійщені. Дивно чути від людини з прізвищем Голобородько чи Шевченко , що вона «русская». Мама і тато розмовляють українською, а вони вже «обрусіли».

Це наслідок примусової русифікації.

Це коли насильно переводили школи, ЗМІ , і мистецтво на русскій язик. Це коли створюється імідж русского язика, як передового, всесвітнього і престижного.

І навпаки, коли українську мову представляють як мову «забитого села», мову «тупого бидла», якої треба соромитись.

Заберіть ці чинники, і мова відродиться і повернеться.

Якраз закон про мову повертає українцям гідність, і виводить їх із пригніченого морального стану унтерменшів в своїй країні.

І той, хто намагається принизити українців за українську мову, зневажати їх, підкреслено ігноруючи їх законне право спілкуватися українською, той чинить як нацист і злочинець.

Це треба переламати і міняти.

Найогидніше, коли україномовний переходить на російську і запопадливо принижує інших україномовних, бо такий «тренд». Бо йому здається, що перехід на русскій язик автоматично робить його вищою істотою і виводить його на вищий щабель суспільства.

Не виводить. Для «русскіх» ви завжди залишитесь «hahлами», твльки свійськми, якими можна командувати. Бо ви вже втратили свою гідність, підкорилися.

І нема чого захищати свій стан «опущеного». Там ви вже позбавлені прав. Ви самі себе опустили в суспільній «табелі о рангах» на роль імперських шісток, людей «номер два». Цікаво, що ви самі це розумієте і в душі соромитесь. Але психологія така штука, що своїх помилок визнавати не хочеться. Тому із таких виходять самі запопадливі русифікатори. Щоб на загальному тлі їх не було помітно.

Цю дурість треба з башки викидати.

Насправді тут велетенська роль телевізора і влади.

От для того є закон і наше бажання повернутися до світу вільних людей із світу запопадливих рабів і прислуги.

Це наша місія, як хочете. Місія нашого покоління. І обов'язок перед нашим народом.