Болюча тема про мову спілкування.
Отож пояснюю.
Я в Україні не зобов'язаний знати іноземну мову. Я маю повне право знати лише державну, українську. І цього мені має вистачати.
Як поляку польської, французу французької, і т.д.
Інша справа що я можу знати ще кілька мов. Наприклад білоруську і англійську.
І ще одне- я не маю жодного права вказувати іншим якою мовою( чи язиком) кому спілкуватися. За виключенням держслужбовців і посадовців. Вони якраз ЗОБОВ'ЯЗАНІ знати і спілкуватися державною українською мовою. Для того і йшли на цю роботу.( Наприклад в Канаді службовець має знати англійську і французьку. Це обов'язково. Інакше ти не будеш там працювати. Це закон.) Ну і ще сервіс, якщо тільки клієнт не розуміє державної, а персонал, ну чисто випадково, знає мову клієнта( наприклад угорську). Але починати треба з державної.)))
Тут все зрозуміло.
Але, якщо хтось приходить в українську розмову, а його не розуміють, або просто просять перейти на українську, то це в Україні нормально і законно. Українська- це державна мова. По Конституції.
Звичайно опонент може відмовитись. Це його право теж.
Але висувати вимогу до українців спілкуватися іноземною,або пропонувати користуватися гугл-перекладачем — це відверте хамство, бикування і зневага до співбесідників. Хто до кого прийшов?
Тобі ж щось треба від україномовних, а не їм від тебе.От ти і користуйся, ти і перекладай, якщо тебе попросили.
Тим більше, що ти можеш, раз читаєш українською.
Тут немає «білих русскоязичних сахібів- панів», а ми не утерменші в своїй державі.
Тут питання моралі, ввічливості і інтелекту.
Тебе ж не ображають і не обзивають.
І світ не крутиться навколо тебе.
І тут ні до чого посилатися на фронт, бійців і патріотів. Це тут ніяким краєм.
Хлопці( і дівчата) воюють не за «русскій язик» і «русскій мір», а за Україну. І не за зникнення української мови.
За «русскій мір» і зникнення української мови воюють з іншого боку.
Україна- моноетнічна країна. Тут живуть більше 80 відсотків українців.
Інша справа, що багато з них зросійщені. Дивно чути від людини з прізвищем Голобородько чи Шевченко , що вона «русская». Мама і тато розмовляють українською, а вони вже «обрусіли».
Це наслідок примусової русифікації.
Це коли насильно переводили школи, ЗМІ , і мистецтво на русскій язик. Це коли створюється імідж русского язика, як передового, всесвітнього і престижного.
І навпаки, коли українську мову представляють як мову «забитого села», мову «тупого бидла», якої треба соромитись.
Заберіть ці чинники, і мова відродиться і повернеться.
Якраз закон про мову повертає українцям гідність, і виводить їх із пригніченого морального стану унтерменшів в своїй країні.
І той, хто намагається принизити українців за українську мову, зневажати їх, підкреслено ігноруючи їх законне право спілкуватися українською, той чинить як нацист і злочинець.
Це треба переламати і міняти.
Найогидніше, коли україномовний переходить на російську і запопадливо принижує інших україномовних, бо такий «тренд». Бо йому здається, що перехід на русскій язик автоматично робить його вищою істотою і виводить його на вищий щабель суспільства.
Не виводить. Для «русскіх» ви завжди залишитесь «hahлами», твльки свійськми, якими можна командувати. Бо ви вже втратили свою гідність, підкорилися.
І нема чого захищати свій стан «опущеного». Там ви вже позбавлені прав. Ви самі себе опустили в суспільній «табелі о рангах» на роль імперських шісток, людей «номер два». Цікаво, що ви самі це розумієте і в душі соромитесь. Але психологія така штука, що своїх помилок визнавати не хочеться. Тому із таких виходять самі запопадливі русифікатори. Щоб на загальному тлі їх не було помітно.
Цю дурість треба з башки викидати.
Насправді тут велетенська роль телевізора і влади.
От для того є закон і наше бажання повернутися до світу вільних людей із світу запопадливих рабів і прислуги.
Це наша місія, як хочете. Місія нашого покоління. І обов'язок перед нашим народом.
