site.ua
топ-автор

Скачуть-несуть нас літа. Час все прискорююється і прискорюється.

В дитинстві за день встигав іноді ціле життя прожити,в юності і попрацювати і покохати і з друзями повеселитися. Зараз не встигаєш і не встигаєш...

Таке враження що мчиш у прозорій машині часу, а навколо зростають ліси, ріки змінюють своє русло, розквітають і розсипаються в порох величні палаци,будови і царства ,миготять лиця, люди,слова, речі, важливе стає неважливим, величне дріб'язковим...

І все швидше і швидше.

Не встигаєш оглянутися, а могутній володар ,який керував твоїм життям і,здається ,всім світом, маліє і зникає десь позаду...

Діти ростуть як з води. Розумієш що не натішився з ними, не награвся. По голівкам не нагладився. Казочку не доказав, пісні не навчив.

Розумієш що бабусі і дідусі йдуть, батьки старіються і теж ідуть. І залишаються з нами доти, доки ми ще їх пам'ятаємо.

І раптом якийсь запах, стара іграшка на горищі, каштанчик , кетяг цвіту на скрученій акації ,чи звук пісні зупиняє потік часу. І ти бачиш все навколо завмерлим,згадуєш якісь забуті слова, тепло сонячного променя на обличчі ,вогонь, руки, очі,траву, великого жука, чудернацьку хмаринку в небі, шишку, велику балію з водою, друзів, маму ,бабусин куліш, таткові руки і сміх. Все те,що не має ціни і є вічним.

Відчуваєш свою належність до свого роду, до важливого.

Розумієш що ти живеш доти, доки тебе люблять і пам'ятають, живеш у прадідах, дідах, батьках,своїх дітях і онуках.

І будеш вічно жити, поки сам все то пам'ятаєш і не відкинеш від себе.Поки любиш себе і не зненавидиш і не зрадиш свою пам'ять.

Саме тому Бог - є любов.

Вся дріб'язкова шкаралупа обсипеться і з вами у майбутнє піде тільки те вічне, що дійсно не має ціни.

Зараз лихі часи настали. Навіть у часи Майдану і гарячої фази війни було нам краще і затишніше. Бо ми любили один одного, допомагали і рятували. Вічне запанувало хоч на хвильку. Я писав про те і молився щоб воно тривало ще, побуло ще трішечки. Це Царство Небесне на грішній землі , ці ворота в Рай.

А зараз друзі і родичі гризуться через політиків, обзивають один одного, ненавидять і стають ворогами.

Насправді це мить,яка не варта того.

Політики - то просто картинки в телевізорі і літери на моніторі. Все.

Політики прийдуть і підуть. Час від їхнього розквіту до панування ,а потім до занепаду дуже пришвидшився. Чи варто заради цих "халіфів на час" розсварюватися між собою і нищити все те,що нас тримає на цьому світі?

Встигайте , встигайте зберігати найцінніше- свою родину,пісню, культуру. Поговоріть з бабусею, бо вона відійде і не почуєте ви найголовнішого в своєму житті,поцілуйте мамину щоку і руку, підкиньте дитину до неба- рости великий ! Обніміть батька міцно, бо потім будете обнімати порожнечу і не зможете повернутися назад щоб сказати щось недосказане і торкнутися їхніх неголених щік і мозолів на долонях.

Зупиніться на мить, коли захочеться відштовхнути і образити друга.

Відчуйте себе частиною свого народу, частиною любові.

Життя наше не зникає нікуди. Цей потік навколо Землі, Сонця і Всесвіту вічний і неймовірно красивий.

І від вас самих залежить чи віллєтеся ви разом до "своїх" і будете вічно жити.

Лишите по собі слід із любові, радості і злагоди і жертовності, щоб яскравою кометою влитися в струмінь нашого Життя Вічного.

Чи залишитесь десь далеко позаду,приковані ланцюгом своїх дріб'язкових бажань до сухого тлінного каменю міленьких і неважливих "цінностей" однієї миті.

Як казала мама в дитинстві: "Викинь каку!"


Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація