Сьогодні я завершив свою нову книжку для дітей- віршики для найменших.
І поділився радістю у ФБ.
Неочікувано виникла дискусія про вартість дитячої книжки, яка наштовхнула мене на концептуальні роздуми.
Повідомлю вам певну інформацію, яку ви не знали.
На початках незалежності, на хвилі радості і ейфорії, в 1991 році(здається) коштом українців з Канади було видано для України «Кобзар» Шевченка. Тиражом два мільйони екземплярів(!). Не дві-три тисячі,як зараз видають книги, а два мільйони.
І розповсюджували його через «Просвіту» БЕЗКОШТОВНО!!!! Тобто просто дарували українцям.
Може ви того не пам'ятаєте, а я добре знаю, бо сам теж трохи розповсюджував той «Кобзар».
Так от. Через місяць-другий той «Кобзар» можна було побачити на кожному базарі.
З його сторінок робили кульочки для продажу сємок і загортали оселедці. Обкладинка не годилася, бо тверда. А безкоштовна «бомага» хорошо пішла в діло.
Ну і в макулатурі були цілі гори «Кобзарів»- за кіло давали тридцять купонів здається.
Повідомляю вам ВВТ (Велику Військову Таємницю) — якщо щось дістається дешево і безкоштовно, то його не цінують.
Дешева рибка- погана юшка. Я вважаю, що хороша книжка має коштувати хорошу ціну.
Виключення- підручники і «утилітарна література»(вибачте за термін, ще не придумав як правильно назвати. Ну,типу прочитав і забув.).
Я довго не видавав свою першу книгу казок не тому, що не міг скласти їй ціну, а тому,що видавці пропонували максимально здешевити її- відомий метр видавничої справи пропонував зробити лише одну кольорову ілюстрацію на обкладинку, а решта — чорно-білі на недорогому папері. Люди куплять, а прибуток буде в рази більший.
Я не погоджувався, і нарешті дочекався гарного видання у братів Капранових (Зелений Пес) із чудесними кольоровими ілюстраціями Інокентія Коршунова(реклямка).
Прибуток може і невеликий, зате я ще не бачив свою книжку в макулатурі і в якості обгортки для оселедця.
Навпаки купують в подарунок на день народження і на свята.
Книга витримала кілька перевидань і попит не знижується.
Зараз виходить другий том- теж якісний і красивий.
Так само ставлення до всього і до культури взагалі.
Хочете мати якісну ,сучасну культуру, за яку не соромно, якісні фільми, якісні пісні , якісні концерти,і т. д. — рецепт один.
Платіть за це!
Не тому що ми, письменники, актори, сценаристи, режисери, казкарі такі жадібні.
Не тому.
Ми все життя працювали на ентузіазмі, фантастичному вар'ятстві, безкоштовно, вкладаючи свої власні сили, енергію і фінанси, які відривали від сім'ї. Ніхто нам не допомагав і не підтримував в рідній Україні. Вся підтримка і гроші йшли на російську попсу, російські книги, російське кіно, іт.д.
Тому я тільки гірко усміхаюся, коли я своїм коштом видав диски з казками, а на концерті підходить хлопчик , гордо демонструє скачаний з інтернету диск і просить підписати автограф. Усміхаюся і підписую — від мене не убуде. Добре хоч цікавиться і скачує. Це краще ніж якась московська галіма попса.
Виросте на моїх «піратських» казках, а потім вже своїм дітям буде купвати мої книжки.Задорого.
Це наші вкладення в майбутнє. Розкидання каміння.
Але вже настав час його збирати.
Платіть, тому що не можна зліпити із лайна цукерочку. Щоб вийшла цукерочка, треба взяти цукор і якісні фрукти ,гарну обгорточку і, боюся цього слова, шоколад а не дешеву сою.
Тому кожна куплена книжка, кожний придбаний диск, кожний квиток на концерт, чи кожний гонорар артиста, режисера, чи ,пардон, казкаря, дає можливість нам створювати нове своє.
І реально краще за іноземне, яке звикло паразитувати на нашій землі.
Тому гарні фільми,гарні книжки, гарні виконавці у нас будуть.Є звідки братися. Ми не підведемо.
Але і ви нас не підведіть!
Ми не просимо. Ми не жебракуємо.
Ми пропонуємо.
Краще, цікавіше, розумніше і наше!
