Оборонні закупівлі сьогодні є однією з найважливіших сфер для української держави. І однією з найдорожчих. Бюджет Агенції оборонних закупівель на 2026 рік становить понад 585 млрд грн. За словами керівника АОЗ Арсена Жумаділова, контракти вже укладені майже на 40% цієї суми.
Йдеться про сотні мільярдів гривень, які мають перетворюватися на зброю, техніку, боєприпаси та дрони для українського війська. Саме тому будь-яка корупційна історія в цій сфері автоматично стає питанням національної безпеки.
Наприкінці травня до суду передали справу щодо постачання неякісних запчастин до бронетехніки. За даними слідства, приватне підприємство отримало державні контракти на понад 171 млн грн для виробництва комплектуючих до бойових машин піхоти та іншої бронетехніки.
Згодом виявилося, що частина поставленої продукції не відповідала технічній документації та взагалі не могла використовуватися за призначенням. Водночас комплектуючі були продані державі за завищеними цінами. За оцінкою правоохоронців, збитки склали 126 млн грн.
Здавалося б, історія настільки показова, що мала б стати серйозним сигналом для всієї системи.
Але вже за кілька тижнів НАБУ та САП повідомили про ще одну схему.
За версією слідства, протягом 2022–2024 років група компаній та ФОПів поставила державним оборонним підприємствам запчастини до бронетехніки на понад 350 млн грн. Проблема полягає в тому, що частина цих запчастин уже належала Збройним силам України.
Слідство вважає, що на початку повномасштабного вторгнення це майно було списане як нібито знищене внаслідок російських ударів. Насправді ж продукцію вивезли зі складів військової частини, а потім повторно продали державі.
Інакше кажучи, якщо версія слідства підтвердиться в суді, то держава двічі заплатила за одне й те ж майно.
Навіть для українських корупційних реалій це виглядає досить оригінально.
Обидві історії різні за механікою. У першому випадку продають неякісні комплектуючі за завищеними цінами. В іншому — повторно реалізують майно, яке вже перебувало на балансі ЗСУ. Але спільне в них значно важливіше за відмінності.
У кожному випадку виникають питання до контролю. До перевірки якості продукції. До обліку майна. До роботи посадових осіб, які повинні були бачити ризики значно раніше за детективів НАБУ чи прокурорів САП.
Корупція в оборонці небезпечна не лише через суми збитків. Якщо у мирний час наслідком подібних схем переважно стають фінансові втрати, то під час війни ціна помилки вимірюється далеко не грошима. Йдеться про техніку, забезпечення армії та здатність держави ефективно використовувати ресурси для оборони.
Водночас було б несправедливо стверджувати, що держава не реагує на проблему. Лише за друге півріччя 2025 року НАБУ та САП розпочали 367 нових розслідувань, повідомили про підозру 103 особам та забезпечили 70 обвинувальних вироків. Економічний ефект від роботи антикорупційних органів перевищив 4,9 млрд грн.
Проте головне питання полягає не лише в тому, скільки схем вдалося викрити, а й у тому, чи стає після кожного викриття менше можливостей для появи нових.
Саме тому суспільство має вимагати від держави системних змін. Інакше через кілька місяців ми знову читатимемо новини про чергові десятки чи сотні мільйонів, які хтось вирішив заробити на потребах армії.