Сьогодні ввечері я був заскочений небувалим потоком машин, який безупинно рухався через нашу маленьку бічну вуличку. Це було дивно, оскільки зазвичай нею ніхто не їздить, крім місцевих мешканців — можливо, через шість «лежачих поліцейських» на 80 метрах шляху, можливо, з інших причин.

Виявилося, що такий жвавий трафік спровокований барикадою зі сміття, яку знову (так, це вже не вперше!) спорудили доведені до відчаю мешканці сусідньої вулиці. На цей раз було перекрито рух по вулиці Городоцькій (на перетині з вул. Сухою) — одній з найбільш пожвавлених транспортних артерій Львова.

Коли я підійшов до місця подій, там, крім корку на дорозі, вже з'явилася техніка (екскаватор і самоскид), яка оперативно почала збирати сміття, розкидане дорогою. Міліція у складі одного екіпажу мляво спостерігала за розвитком подій, а люди емоційно обмінювалися враженнями. Сподіваюся, гикалося добре у високих кабінетах як у Львові, так і в Києві.

Дійсно, варто подякувати всім — і львівському міському голові Андрію Садовому за «гарне» господарювання, і місцевому губернатору Олегу Синютці та віце-прем'єру Володимиру Кістіону — за «дієву» допомогу у вирішенні сміттєвої кризи у Львові (називаю тільки підписантів «меморандуму» від 21 квітня цього року, який мав остаточно вирішити проблему, але так і не вирішив).

У мене особисто немає жодних сумнівів, що очільники партії Бариг, Пройдисвітів та Плутократів з величезним задоволенням спостерігають за тим, як в купах сміття грузне рейтинг одного з їх головних політичних опонентів — Садового та його «Самопомочі». Це брудна гра, за яку вони колись обов'язково заплатять.

Але є питання і до «постраждалого» львівського мера. Я тричі голосував за Андрія Садового на виборах і не вважаю, що зробив помилку. Я голосував за людину, яка виглядала компетентнішою та демонструвала вищий потенціал результативності в тих питаннях, які є основними для міського голови — в питаннях управління міською господаркою. Але сьогодні ми маємо не тільки Садового-мера, але й Садового-політика-який-претендує-на-президентство. І поки Садовий-політик знаходиться у гострому протистоянні з чинною владою, Садовий-мер демонструє повну безпорадність та нездатність вирішувати свої прямі — господарські — обов'язки.

Як мешканець майже мільйонного міста, яке мимоволі опинилося заручником цього конфлікту, я пропоную Андрію Івановичу визначитися, який політичний «бізнес» для нього важливіший. Якщо він не може (не хоче) йти на компроміс з чинною владою або разом з мешканцями Львова організувати результативний спротив «сміттєвій блокаді», нехай складає обов'язки міського голови Львова і йде здобувати головний приз на Печерські пагорби. Так буде і чесно, і відповідально: або — на барикади, або — у відставку.

Вже рік Львів потопає у смітті. До наступних президентських виборів ще два роки. А рішення — конкретні й негайні — потрібні вже і зараз.